Напрямки: На відміну від фінікійської колонізації грецька йшла у 3-х основних напрямках:
- Західному (побережжя і острови Іонійського моря на північний захід від Греції: Італія, Сицилія, Південна Галія та Іспанія).
- Північно-східному (північне узбережжя Егейського моря, Геллеспонт, Пропонтида, Боспор Фракійський, береги Чорного моря — Понта Евксідського).
- Південно-східному і південному (південний берег Малої Азії, Африка).
Найінтенсивніше колонізаційний процес — Халкіда та Еретрія. Вони знаходилися на березі протоки, мали поклади міді, досить родючі землі, тобто були найрозвиненішими. Слідом за ними на шлях колонізації стали Коринф, Мегара, острівні держави (Парос, Родос) і малоазіатські міста (Мілет, Фокея).Перш за все елліни вирушили на захід. 774 р до н. е. на невеликому о. Пітекусса (західне узбережжя Центральної Італії) з'являється перша колонія халкідян і еретрійців. Саме ці два міста володіли найбільшою армією і флотом.(Про могутність еретрійців розповідає Страбон).Близько 750 р до н. е. свою першу колонію — м. Куми в Італії заснували халкідяни.724 р до н. е. еретрійці створили м. Капую, пізніше — Неаполь та інші.Досить рано розпочалася колонізація й о. Сицілія. Найважливішим грецьким містом на цьому острові стали Сиракузи, засновані 733 р до н. е. коринфською експедицією на чолі з Архієм. У колонізації Сиракуз брали участь і мегари, які на північ від Сиракуз заснували Мегару Гіблейську, родосці і критяни — Гелу.Наприкінці VІІІ — напочатку VI ст. до н. е. греки проникають у протоку Геллеспонт і далі на північ.поліси Східної Греції (Самос, Хіос, Мілет, Мітілена, Колофон), а також Мегара. Досить швидко береги Геллеспонту, Пропонтиди і БоспоруФракійського покрилися сіткою еллінських колоній, серед яких виділялася мегарська колонія Візантій на березі Боспору, — протоки, яка вела в Чорне море. Майже всі міста Південного, Західного, Північного і Східного Причорномор'я засновуваллися Мілетом. Таким чином протягом двох з половиною століть греки освоїли значну частину узбережжя Середземного мор'я, все Причорномор'я, більшу частину Приазов'я.
Причини колонізації:
- Зацікавленість у встановленні торгових контактів з іншими народами, пошук ринків збуту для продукції грецьких ремісників. Зацікавленість в придбання тих видів сировини, яких не було в самій Греції: залізна руда, деревина (історики з'ясували, що вже в цей період лісу в Греції були в значній мірі вирубані)
- Аграрна проблема в Греції (лише 20-30% території Греції були придатні для занять сільським господарством). До того ж тільки землевласник мав право бути громадянином поліса.
- Демографічна проблема - збільшення населення на Балканах.
- Суспільно-політична боротьба на Балканах між демосом і аристократією. Переможена угруповання часто була змушена була відправитися у вигнання.
Наслідки Великої грецької колонізації:
- Пожвавлення економічних зв'язків між регіонами. Прискорюється перехід від натурального господарства до товарно-грошових відносин. Раніше все необхідне вироблялося в межах поліса. Починається спеціалізація полісів, починають виробляти якийсь один вид товару, орієнтований на експорт.
- Збільшення кількості рабів у Греції. Раби звичайно були платою за грецькі товари. Це значно прискорює ліквідацію боргового рабства. Згодом кількість рабів збільшується настільки, що їх стають використовувати в основному виробництві (відбувається перехід від патріархального рабства до класичного).
- До соціальних наслідків можна віднести збереження греками-переселенцями статусу повноправних громадян. Це закріпило за собою поліс як форму держави.
- Відбувається культурний обмін з народами, на землях яких знаходилися грецькі колонії.
В основному, у варварів сприймали методи ведення сільського господарства в місцевих умовах, одяг, пристосовану до місцевого клімату. Варвари сприймали у греків нові методи ведення сільського господарства, писемність і так далі. Еллінізація торкнулася в першу чергу, варварську верхівку. Деякі царі стають жити в грецьких містах, переймають їхні звичаї. Відбувається варварізація еллінів і еллінізація варварів. На 5 ст. пріхоідтся розквіт поліса як вищої форми держави. Цей період отримує назву «класичний». У цей період склалися два типи полісів: аграрні та торгово-ремісничі поліси.
