унікальним і надзвичайно важливим джерелом з історії України та козацтва. Вони засвідчують кількісні дані щодо реєстровців конкретної сотні, полку, часом - населеного пункту, дають точне уявлення про території та адміністративно-територіальний поділ, матеріали для дослідження української козацької генеалогії, біографістики тощо.
Створення перших реєстрів було пов’язане із залученням козацьких підрозділів до участі у війнах, які вела польсько-литовська держава. Найбільш ранній відомий нам реєстр було укладено 1581 року після повернення козацького полку Я. Оришовського з російсько-польської війни 1578-1582 років. Але використання козацьких частин у бойових діях практикувалося урядом і раніше. Тому є згадки і про давніші козацькі реєстри. Перша відома згадка про козацький реєстр датується 1568 роком. Ще один реєстр був складений 1572 року, коли коронний гетьман Ю. Язловський набрав 300 козаків на державну службу. Оскільки бажаючих записатись козаками було забагато, то старшиною проводився відбір. У першу чергу до списків вносилися старі заслужені козаки. У переважній більшості полків козаків записували по сотнях, хоча траплялися й такі випадки, коли заносили у список по місцевості. Полковники і полкова старшина вносились переважно до списку полкової сотні. При складанні реєстру 1649 року
спочатку була проведена старшинська рада, на якій було визначено основні принципи його складання (кількість полків, козаків, межі полків). Полкові списки було відправлено в Генеральну військову канцелярію, де вони зводилися в єдиний реєстр. Зшитки полкових списків були переписані й переплетені в книгу з палітурками, обтягнутими сап’яном темно-вишневого кольору і прикрашеними тисненням. Таких книг було щонайменше дві - (один примірник мав зберігатись у Варшаві, інший в Україні). Однак до наших часів дійшла одна, яка знаходиться в Російському державному архіві давніх актів.
Реєстр є доказом того, що кожний полк мав не регiональний, а всеукраїнський характер. У реєстрi представленi всi воєводства, якi були на Українi в той час.Вiн показує, що подоляни в першому письмовому документi були представленi, хоча до середини XVII столiття козацькi полки не були розташованi на Подiлля.
Проект створення реєстрового козацтва був висунутий ще у 1524 році. Реалізовано його було 1572 року, коли Україна входила до складу Польщі. До реєстру було записано 300 козаків. Проте українські козаки використовувалися урядом у війнах і раніше. Є згадка про існування більш ранніх козацьких реєстрів. Реєстрові козаки були незалежними від місцевої адміністрації, звільнялися від сплати податків, отримували привілеї. Одним з них було право на володіння містечком Трахтемирів з монастирем і землями до Чигирина для зимових квартир, арсеналу, шпиталю. Реєстровим козакам також були надані клейноди.
- Історичні джерела свідчать, що реєстрові козаки були грамотними людьми.- Дійсно, історичні матеріали підтверджують достатню грамотність козаків, як на ті часи. Переважно вони були сімейними і заможними людьми, мали власне господарство. На відміну від запорожців відзначалися більшою лояльністю до уряду, були менш схильними до заворушень. Можна сказати, що вони були більш статечними. Разом з тим, реєстрові козаки були рушійною силою у боротьбі за козацькі права, права православної церкви. Вони часто брали участь у козацько-селянських повстаннях, у національно-визвольній боротьбі українського народу. У реєстровому козацтві починали свій шлях видатні полководці Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Северин Наливайко, Іван Виговський, Іван Мазепа, Михайло Дорошенко та інші.
Деякий час вищу освіту українські юнаки могли набути тільки за кордоном. В козацьких реєстрах з ХVI ст... зустрічаються записи, в яких, крім імені, прізвища або роду занять козака, є слово "бакалавр". Наприклад, "Денис бакалавр" або "добрий дяк Бакалавр". Не виключено, що вони здобули освіту в західноєвропейських навчальних закладах, після яких надавався вчений ступінь бакалавра. Частина українців ставала провідними вченими в європейських вищих навчальних закладах. Т
