Магнати, міщани, шляхта – принцип презумпції невинності. Карали, якщо доведена провина. Шляхтича просто так затримати не можна. Шляхту, панів судить тільки суд, а не вищі за них шляхтичі. Простим людям, не шляхтичам урядові посади за статутом давати не можна. Жінки за статутом можуть виходити заміж по своїй волі. Міщани полытичних прав не мали, їх представників не було ні в вальному сеймі, ні в Пани-Радах, ні в повітових сеймиках. Рядова шляхта отримала право розпоряджатися земельною власністю на свій розсуд. Шляхта отримала рівні з магнатами права. Але Господар (Великий князь) міг передавати бояр і шляхту в підпорядкування великим панам. Магнати з іншою шляхтою могли позбавити шляхтича поштивості лише за тяжкі злочини. Люди всякого стану могли навчатися закордоном, крім країни-ворога. У жінок обмежене право спадкування. Приватновласницькі тяглі люди і міщани звільнялися від сплати данини, серебщизни, повинностей. Заборонялось стягувати з селян, що приїздили торгувати до міста борги. Втікачів селян розшукували, після 10 років життя у місті вони не ставали міщанами. Похожі люди, проживши на землі тепмін без сплати податків не мали права її покинути. Якщо хочуть піти – заплатити за кожен тиждень „волі” (без податків) 6 грошей, або відпрацювати стільки ж років. Жиди, татари, бусурмани не мали права тримати в неволі християн і займати посади в управлінні. Одяг повинні були носити відмінний від християн. Займ. Ремеслом, торгівлею, господарською, земською, військовою службою можна. Але холопи і жінки могли відпрацьовувати у них 7 років свої борги. Вільна людина просто так не може втратити свободу. Челядь, яку під час голоду виганяли ставала вільною. Невільні діти невільних, полонені чужинці і ті, хто одружилися на невільній жінці (на практиці статус зберігався) і їх діти також. Статус визначався за жінкою! Віно для жінки повинне вдвічі перевищувати її придане. Шляхта уріняні з магнатами, могли вільно розпоряжатися землею.
