Від Нікейського собору 325 року християнська Церква пов’язала свій річний цикл свят із юліянським календарем, а Великдень (Пасху) й узгоджені з цим празником пости та рухомі свята – з місячно-сонячним календарем. Відтоді християни повинні були святкувати Великдень у неділю після першої місячної повні, що наступає за весняним рівноденням (21 березня),але не раніше і не одночасно з єврейською Пасхою.
Із плином століть унаслідок похибки юліянського стилю календарний час весняного рівнодення перестав співпадати з дійсним, а в ІІ половині XVI ст. ця різниця становила вже 10 днів. Щоб виправити астрономічну неточність юліянського календаря, Папа Григорій ХІІІ 24 лютого 1582 року оголосив про запровадження нового календаря, який відтоді називають григоріянським, або новим стилем, а юліянський календар – старим.
Церковний собор у Константинополі 1583 року визнав неточність у старому календарі, проте вказав на недоліки нового: астрономічно точніший календар не виконував тієї постанови Нікейського собору, де йдеться про заборону святкувати Пасху раніше чи разом із євреями. Відтак того ж року Константинопольський Патріярх Єремія наказав православному духовенству й віруючим не визнавати григоріянського календаря.
Польський король Стефан Баторій своїм універсалом від 5 (15) жовтня 1582 року зобов’язав усіх підданих, а отже, й православних русинів та вірмен, використовувати в датуванні григоріянський календар. Русини-українці негативно поставилися до календарного нововедення , силові методи впровадження якого не мали успіху, й після укладення Берестейської унії Українська Церква зберегла східний обряд і відповідне чергування свят за старим стилем.
Співіснування в церковній практиці двох календарних систем становило на західноукраїнських землях не лише релігійну, а й економічну проблему. Адже саме церковний календар визначав порядок й кількість робочих днів і свят. До запровадження нового стилю більшість свят східного та латинського обряду співпадали. Коли ж латинники прийняли григоріянський календар, який хронологічно розмежував головні свята обидвох обрядів, загальна кількість неробочих днів тут суттєво збільшилася.