Інтереси Київського, Волинського і Брацлавського воєводства на Люблінському сеймі представляли 30 осіб (воєводи каштеляни Василь(Констянтин) Острозький Богуш Корецький Олександр Чорторійський, Роман Сангушко, Андрій Вишневецький,та ін .12 земських послів, обраних шляхтою з таких помітних панських родин,як Олізари й Солтани-від Київщини, Гулевичі Костюшки,Блокії,Кірдеї, Семашки-від Волині, Кошки,Шашковичі,Козарини й Стрижовські- від Брацлавщини; кілька посадових осіб-старости і хорунжі; члени виборних земських судів; члени княжих родин. У бурхливих сеймових дебатах цим людям випала роль пасивного спостерігача. Ні князі, ні шляхта не оказували опору, обстоячи лише свободу віросповідання і недоторканість місцевих звичаїв. Очікуванні гарантії були надані. Учасники обстоювали виключно свої регіональни інтереси. Збереження воєводств з усталенною сіткою самоврядування шляхетських інститутів. Унійний акт не порушував адміністративного положення Київщини і Волині. За ними визавалися давні кордони й право помічена євлашинським.він був шляхтичем,тому.