В Санкт-петербурзькому відділі інституту історії РФ. Назва походить від Супральського монастиря в Білорусі де він був знайден у 1822 Першим із білор. – лит. літоп. був знайдений і опублікований Супр. літ. Він знаход. в Супральському монастирі, що був заснований на зі. новгород. воєводи ВКЛ А. І. Ходкевича. Саме він передав Супральському монаст. більше 100 рукоп. книг. З XVII цей монаст. став уніатським. Загублений рукопис був знайдений проф. віленського унів. М. К. Боровським у 1882. Але подальша доля цього літопису пов’язана з проф. Вілен. унів. І. Н. Даниловичем. Саме він надрукував її з примітками 1823 – 1824рр. Супрас. літ. – один серед білоруських – літописів, в якому сказано, що вона переписана в 1519р. на замовлення С. І. Одінцевича, а переписав її Григорій Іванович( існує декілька версій родословної цієї фамілії). Одинцевичі жили в Білорусії і на Смоленщині, а XV – XVI ст. були багатими землевласниками. В Білорусі для феодалів к. XVI ст. було характерно перехід з православ’я в кальвінізм або в католицизм. Результатом був поступовий перехід письма з білорус. і кирилиці на польський і латину. До к. XVII ст. цей процес зайшов так далеко, що кириличне письмо почало забуватись; коли потрібно було переписати старий текст на кирилиці; його переписували польською графікою. При цьому старовинні літописи обезцінювались. Ось чим пояснюється обставини, при яких літопис перемістився з дома Одінцевичів на зх., де знаходився Супральський монастир. Як вже зазнач., що рукопис був створ. в сх. Білорусі, або в зх. Смоленщині. Ще одна версія знаходження цього літопису на зх. Білорусі: можливо представники роду Одинцевичів, займали високі посади в зх. Білорусі, і привезли туди рукопис, що був переписаний в сх. частині.В 1827р. текст літопису був виданий окремою книгою. Рукопис описаний спочатку Даниловичем, а згодом – Шахматовим. Повністю руським шрифтом літопис надруковано в 1907р. в XVII томі ПСРЛ за допомогою Шахматова. Зразок Супрасльського літопису зберіг. в Санкт – Петербурзі відділі інституту Академії наук. Більша частина рукопису написана однією рукою, є моменти, що написані, скорописом. Мова – польська, латинська, старобілоруська. Існує і літоп. І запис перепищика, де він зазначає своє ім’я.
Літопис складається з 3х частин
1)«Избрание летописания зложено вкратце» - дані загальноруського характеру Далі слідує стисла виписка з ПМЛ про витоки Дніпра, Волги
2)частина, присвячена великому князю Вітовту. Тут сповіщається про коронацію його, про смерть, княжіння Свидригайла і його боротьбі з Сигізмундом, далі «похвала Вітовту»далі йде ряд смоленських даних
3)«Летописец великих князей литовських» - почин. з переліку синів великого князя Гедиміна.
Головна тема – князювання в ВКЛ Вітовта – існують також і такі даніСупрасльський список був виданий в 1836р. Оболенським під заголовком « Супрасльськая рукопись, содержащая новгородскую и киевскую летописи» + в 20-х р. XIX ст. проф.. Данилевич знайшов перший список литов. Літопису на «русском языке» Інтерес Супр. списку для нас є в тому, що в ньому ми зустріч. спробу місцевого київського літописання, що охоплювало к. XV ст. зовнішній вигляд :обкладинка-липові дощечки,обтягнуті шкірою,сильно потертою.на верхній дощечці збереглися два(з пяти) мідних жуки.,на нижній всі жуки втрачені.папір всюди однаковий-цупкий,білий,з жовтуватим відтінком.Паперовий знак-тіара.(корона).більша частина тексту написана одним почерком,півуставом.в багатьох місцях імена князів підкреслені.знайдений в 1822,в супр.монастирі бобровським і данилевием.]
