Доведена до 1572р. Надрукована вперше 1582р. Складається з серії повістей, які написані в різний час і розміщені в хронологічній послідовності. Ця хроніка представляє собою створення історії ВКЛ. Мова: написана на білоруській мові, яка дуже близька до розмовної . В 70-ті рр. була переписана буквами латинського алфавіту. Вона була не перекладена на польську, а лише передана польською графікою у І пол. 17ст.- Час на папері пруського виробництва. Знайшов ХБ вчитель Віленської гімназії Іпполіт Клімашевський в бібліотеці поміщика Биховця. В 1830р. Клімашевський надрукував невеликий уривок(вбивство Сигізмунда Кейстутовича), дав переклад польською мовою і короткі примітки. В 1834р. Биховець переслав хроніку Теодору Нарбуту. В 1838р. він зробив палеографічний опис рукопису. В1846р.-видав Хроніку в повному обсязі і зробив опис вдруге. Він же і дав назву Хроніці – за ім’ям її власника – ХБ. Хроніка видавалася двічі: в 1846р. Нарбутом і в1907р. в складі 17 тому ПСРЛ. ХБ є повною редакцією – найбільш просторовою. ХБ, крім Нарбута ніхто не бачив, це дало можливість польському історику Казимиру Ходиницькому висловити гіпотезу, що можливо, ХБ - це плід фантазії Нарбута. Але згодом він відмовився від цієї думки. Знайдені листи Биховця, в яких він повідомив про пересилання рукопису Нарбуту. Це підтверджує те, що рукопис дійсно існував. Рукопис після опублікування ще д-ка разів знаходився у Нарбута. В1851р. вона в нього ще була( за описом архівних матеріалів), а вже в 1864р. її не стало. Зараз невідомо, чи хроніка була відіслана Биховцю, чи загублена серед бумаг Нарбута. Опис рукопису: рукопис в четвірку, 20 зошитів. Написана польським письмом 17 ст. Водяний знак зображує місцеву польську фабрику. Філіграні – на одній ст. риба в рамці, на ін. – круг, що розділений на 4 частини в середині якого знаходяться зубці або карась – на одній стороні листа, а на інш.- букви GG. Ці знаки являли собою шляхетські герби. Датуються 1835р..-За Улащиком написана зх. Або пд.-зх. Білорусії в р-ні Новогрудок –Слуцьк тому, що по-перше відображені особливості (лексичні) цього р-ну. По-друге існує спроба хроніста вивести початок родословної вел. князів литовських з новогрудської лінії, показати Новогрудок як столицю незалежного князівства. Хроніст
ставив Новогрудок так високо, що коли Нарімонт переніс столицю із Новогрудка в Кернов(Литву) він почав итуловатися кн. Новогрудським, Литовським і Жемйтійським, тобто титул кн. Новогруд. був поставлений вище князя Литви. Хроніст добре знав р-н Новогрудок-Слуцьк і далі місцевість до пд. і зх.. Показники, які він дає в літописі ( від Прип’яті до Слуцька 25миль…) може слугувати показником того, що автор або виріс в цьому р-ні, або довгий час там жив. Немає сумніву в тому, що автор або сам брав участь в поході 1506р. проти татар, або ж користувався записами учасників того походу.-Автор сам не належав до верхівки феодалів ВКЛ, але був тісно пов'язаний з нею. Він виступає захисником інтересів саме цієї частини аристократів і з особливою симпатією говорить про неї( війна з чехами коли аристократи врятували короля Казимира від смерті). Хроніст бів обурений тим, що Сигізмунд хотів знищити весь шляхетський рід.-Хроніст належав до православ’я . Католицькі костёли названі церквами, що для католиків недопустимо). Він симпатизує тим з литовських князів, які належали до православ’я( Семен Михайлович Слуцький). Автор завжди підкреслює величність ВКЛ. стрімкий ріст його території. Високо оцінює князів Гедиміна, Ольгерда, Кейстута. Щодо часу створення то Улащик вважає - це поч.17ст.-в православному колі Слуцького кн.-послідовників київського князя Олелька Володимировича. В ХБ виражені інтереси панів ВКЛ, особливо кн. Гольшанських, Олельковичів, панів Гаштовтів. Частини літопису за Нарбутом: 1) Написана на основі старої краткої хроніки. закінчуються смертю Міндовга.2) Охоплює період від смерті Міндовга до 1320- викладена білш просторово на основі ін. хроніки, писаної по-руські.3) від 1320-1506р. до самого кінця. – створена самим автором на основі різних писаних джерел
За Даниловичем:
- від Палемона до Міндовга.- баснословний період. Дж. литов. сказання про походи Литви на Русь.
- Міндовга до Гедиміна. Дж. Іпатіївський(Волинський) літопис + невідомі литовські і руські літописи.
- від Казиміра. Автор писав Х. сам.
Джерела: Тихомиров- іпатіївський літопис, народні сказання, легенди, народні записки, окремі записи. Данилович- литов. народні сказання, Іпатіїв…,записи очевидця. Нарбут- коротка хроніка, хроніка писана по-руські, записи автора. Улащик – іпатіївський літопис. Ючас – короткий звід литов. літоп., усні спогади литов панів.. Сушицький – Іпатіївський літопис, білор-литов. літопис близький до Євреїнівського., «Літописець великих кн.. Литов першої редакції с 15ст.( Супрас., Никифор. списки)
