- конфуціанство
Конфуцій народився 551 р. до н. е. в царстві Лу в родині збіднілих аристократів. на освітянському полі Конфуцій і зажив слави, піднісши авторитет народного вчителя в Китаї на запаморочливу висоту. Він відкрив першу в Китаї новаторську приватну школу, в якій дітей не лише навчали, а й виховували
- трактат Луньюй ("Бесіди та судження"), що має форму учнівських записів та діалогів (загалом конфуціанський канон налічує 13 книг, які складають 40 томів).
- ідеальне суспільство має складатися з ідеальних громадян, тому він обстоював необхідність удосконалення самої людини. Людей він не ідеалізував, поділяючи їх на три групи: "благородних" (цзюнь цзи), "звичайних" (чжун жень) та "нікчем" (сяо жень).
- Без такої вуздечки, як "ритуал і церемоніал", говорив Конфуцій, "шанобливість стає зайвим тягарем, обережність — боягузтвом, сміливість — смутою, відвертість — грубістю"
- моїзм (китайська інтелігенція). Моїстська доктрина з’явилася у країні в IV ст. до н. е., але вже наприкінці III ст. до н. е. там забули про її існування. Мо Ді (Мо-цзи), - трактат "Мо-цзи".
- засуджував зажерливість і свавілля китайської знаті, обстоював докорінне реформування китайського суспільства, але, звичайно, на інших, не-конфуціанських засадах. Він вважав, що зміцнення родинних зв’язків, у чому конфуціанці вбачали соціальний порятунок, насправді жодної користі суспільству не принесе, адже сімейна любов і злагода ніколи й ніде не перешкоджали великим державам ковтати малі, сильним — жити за рахунок слабких, хитрим — дурити простаків, вельможним — зневажати простий народ.
- Держава, на думку моїстів, примусить народ звіряти свої думки й уподобання з думками й уподобаннями начальства.
- "легізм" походить від латинського legis ("закон"). Китайці ж називали легістську доктрину "фацзя". основоположник Шан Ян."Книга правителя області Шан"
- модель держави була антиподом конфуціанської. Конфуціанська формула "держава для народу" здавалася легістам вершиною безглуздя. Держава-вуздечка народу.
- Соціальною опорою деспотичної держави мала бути общинна верхівка, яка жадала влади та почестей. Держава повинна задобрити її рангами знатності й узаконенням купівлі-продажу землі.
- Соціальна етика лежала в основі також лаоського вчення, яке теоретично оформилось у IV—III ст. до н. е. трактатах "Книга про шлях і добродіяння" (Даодецзін), автором - Лао-цзи, та Чжуанцзи і Лецзи.
- "даосизм" походить від поняття Дао ("шлях"), яке використовували всі філософські школи Китаю, хоча кожна з них розуміла його по-своєму. Для даосів Дао — універсальний закон природи, першопричина всього сущого, основа буття. В такому сприйнятті Дао відчувається вплив на лаоську школу староіндійської філософії.