Самі фараони посприяли зростанню сепаратистських тенденцій у державі. Вони щедро обдаровували храми, надавали їм усілякі пільги, посилюючи тим самим номову знать, яка контролювала храмові господарства й обертала царські щедроти на свою користь.
- на початку VI династії - занепад Єгипту. Засновник цієї династії Теті був убитий власним охоронцем.. Після смерті Піопі II, який царював 94 роки,
- номархам перетворитись на суверенних царків. ( свої війська, будували свої гробниці) Він тимчасово перестав існувати як єдина держава, розпавшись на окремі номи. Трапилося це близько 2250 р. до н. е.
- Іригаційні роботи припинилися, чимало земель перетворилося на солончаки й обезлюдніло, почастішали .
- Центром боротьби за відродження - Верхній Єгипет. Політичне лідерство виборювали Гераклепольський та Фіванський номи Засновник IX Гераклеопольської династії Хеті (Ахтой) розгромив Фіви. X Гераклеопольська династія вже контролювала Дельту та територію Середнього Єгипту (до Тініса). Проте Фіви (флот) оволодіти Сіутським номом — основним союзником Гераклеополя. Згодом на бік Фів перейшов Гермопольський ном, завдяки чому фіванські царі остаточно перебрали військово-політичну ініціативу до своїх рук.
- Близько 2050 р. до н. е. цар XI Фіванської династії (вона існувала паралельно з X Гераклеопольською) Ментухотеп І ущент розбив гераклеопольські війська й став царем об’єднаного Єгипту. Остаточно підкорив своїй владі весь Єгипет засновник XII династії Аменемхет І. (стол.Фіви). Єгипет, таким чином, вступив у новий етап свого розвитку — епоху Середнього Царства.
9. Єгипет в епоху Стародавнього царства.
Свого апогею політична централізація Єгипту досягла в епоху Стародавнього Царства. (будівники пірамід, царя –божество).
- успадкування трону в Єгипті по жіночій лінії (наслідником ставав старший син першої дружини фараона).
- Царська влада спиралася на адміністративний апарат, який виконував не лише фіскальні, судові та поліцейські функції, а й здійснював контроль за сільськогосподарським виробництвом, піклувався про створення запасів зерна на випадок неврожаю, одним словом — керував економічним життям країни. Правою рукою фараона був чаті — колишній племінний чаклун, (всі відомства в державі,)
- дуалізм — рудимент існування в Єгипті колишніх двох незалежних держав (Південного й Північного Царств). Так, у державі було дві царські скарбниці, два охоронці царської печатки, голову фараона увінчувала подвійна червоно-біла корона. На місцях повновладними володарями були номархи, які командували полчищами дрібніших чиновників.
- грам отії-писці, - земельний кадастр, вели облік польових робіт тощо. Це був привілейований прошарок єгипетського чиновництва. (без податків)
- судова система, яка прийшла на зміну архаїчним общинним судам. Царські судді засуджували до конфіскації майна, привселюдної екзекуції, а за тяжкі злочини — до ув’язнення чи страти.
- ополчення, проте в епоху Стародавнього Царства вже з’явилися й постійні військові загони. Військом, як правило, керував той царевич, якого готували на трон.
