Вимоги плебеїв: допуск до сусп. землі, обмеження патриціан.землеволодіння, відміна борг.кабали, політ. рівність. Етапи: 1. cер.VI ст. до н.е. – 494 – від реформ Сервія Туллія до встанов. нар. трибуналу: + вели боротьбу за власні права, погрожуючи піти із Риму і заснув. нове місто – сецесії – виходи на Священну гору, втановлення посади недоторк. народного трибуна (обиралися на плебс. зборах за трибами). 2. 494 – 444- від встанов. нар. трибуналу до законів Капулея: під тиском плебеїв патриції були змушені створити комісію із 10 осіб для запису суд. постанов + 449 – друга сецесія + закони ХІІ таблиць – родові звичаї замінені писаним правом + будь – яке посягання на приватну власність, рабство та нерівноправ'я суворо каралося, правова відмінність патриціїв і плебеїв, патронів і клієнтів вільних і рабів + шлюби із патриціями плебеям заборонялися. 449 р.до н.е. – закони консулів Валерія та Горація – 3 закони в інтересах плебеїв: підтвердж. недоторканості особи народ. трибуна, право апеляції до народ. зборів засудженого на смерть, рішення плебей. зборів отримали силу закону, обов’язков. і для патриціїв., а у 444 році до н.е. закон Канулея визнав законність шлюбів патриціїі та плебеїв злиття плебей.верхівки з патриціями в один стан. 3: 385 – 287. Початок – рух Марка Манлія Капітолія, очолив боржників, 1шим серед патриціїв звільнив своїх клієнтів + агітував за реформу борг. права, але його спроба захоп. владу закінч. засудженням до страти. 367 – Секст та Ліциній створили земель. фонд для плебеїв + земель. голод спровокував створ. колоній. 326 – закон Петелія – борг. кабала для рим. громадян та їхніх сімей була відмінена, в рабів перетвор. переваж. військовопол.. 312 – реформи Аппія Клавдія – дороги, водопровід, до сенату допуск магістратів, батьки яких були вільновідпущ.. 300 – закон, що допускав вибори плеб. у склад жрець.колегій, 287 – закон диктатора Гортензія – рішення плебс. коміцій визнав. загальнодержав. законом, не вимаг. схвал. сенату + голосування за цей закон – не по центуріях, а особисто призводило до зрост. ролі рабів з інших племен + посилення агресивності римського суспільства та консолідації + верхівка плебсу об’єдналася із патриціями і виник нобілітет, заможні верстви – всадники, решта – вільні селяни, ремісники і торгівці. Завоювання Римом Центральної та Південної Італії. Центр.: після утвердж. римлян в півд. частині Лація сусідньою стала Кампанія + посилився натиск самнітів. 1 самнітська війна: 343 – 341 – перемога римлян + Кампанія, після 2 латинської війни кампанійці та волоски змушені були передати значну част.земель Риму + divide et impera. 2 самнітська війна – 327 – 304 – захоплення Неаполя + гірський Самній, 304 самніти попросили мир. Вторгнення галлів забезпечило укріплення самітів, які почали 3 самн.війну 298 – 290 + Самнітська федерація припинила своє існування. Півд.: поч. 3 ст. до– складна ситуація на пд. – протиріччя греків + вторг.інш.племен. Для заспокоєння – рим. війська у Фурію + одночасно – вторг. тарентійців. Тарент запросив Пірра – родича А. Македонськ. і у 280 р.до він прийшов в Італію +279 – Аускул (Піррова перемога), Малевентум-Беневентум. Смерть Пірра римляни залишили Тарент + вся Італія підкорена Римом. Римсько – Італійський союз: союз Риму над всіма полісами + різні умови: самоуправл.(жителі деяк. полісів Лація)/обмеж. у правах (латин., аврункські, етруські міста)/неповноправні (Капуя, Куми)/союзники + спільна держ. прав.структура + поліси зберігалися, але трансформувалися на римський манер, загальнонародна земля, ці поліси тратили самостійність, а Рим замкнутість.
