Стародавній Рим — одна з цивілізацій Давнього світу та античності, отримала свою назву від головного міста — Риму, яке в свою чергу назване на честь легендарного засновника — Ромула. Рим було засновано 21 квітня 753 р. до н. е. Місце у європ. цивілізації: Стародавній Рим зробив великий внесок у розвиток права, військової справи, мистецтва, архітектури, технологій та мови у західноєвропейській цивілізації. Сучасному світові Стародавній Рим подарував римське право, деякі архітектурні форми та рішення (наприклад, хрестово-купольну систему) і безліч інших нововведень (наприклад, колісні водяні млини). Християнство як релігія народилося на території Римської імперії. Цілком особлива роль належить у світовій культурній традиції латинській мові. Масштаби римських завоювань перетворили її на мову міжнаціонального спілкування для всіх підкорених народів. На основі так званої “народної латини” виникло багато сучасних європейських мов: італійська, іспанська, французька, англійська. Надалі латина довго залишалася в Європі мовою літератури і науки, а в медицині не втратила цю роль і до сьогодні. Латинською ведеться католицьке богослужіння.
За римськими легендами, Рим був заснований двома братами — Ромулом та Ремом, онуками царя Нумітора, синами доньки Нумітора Реї Сільвії, яка хоч і була весталкою, але порушила священну обітницю і народила від бога Марса близнят. Підступний брат царя Амулій поклав немовлят у кошик і вкинув у води Тибру, прирікаючи їх на вірну загибель. Брати були врятовані й вигодувані вовчицею. Вони заснували Рим, але посварилися. Рем був убитий, а Ромул став першим царем Рима.
За істор. версією Рим виріс з поселень навколо броду через Тібр, на перехресті торгових шляхів. За археологічними свідченнями, селище Рим було, можливо, засноване у VIII ст. до н. е., хоча його могли заснувати латиняни ще в X ст. до н. е., на Палатинському пагорбі. Етруски, що спершу оселилися в Етрурії, на півночі, встановили політичний контроль над регіоном наприкінці VII ст. до н. е., сформувавши аристократичну і правлячу еліту. Наприкінці VI ст. до н. е. етруски втратили владу і вплив, і саме з цього моменту латиняни та сабіни відновлюють своє управління, створюючи республіку, з набагато обмеженішою владою правителів.
Зародження римської громадянської общини: Родоплемінна структура Риму царської епохи представила тісно пов’язану єдність патріархальної сім’ї, роду, племені. Поступово сільська (сусідська) община витісняла кровнородинну, але пережитки давніх звичаїв ще збереглися. Усі общинники мали однакові права та обов’язки як громадяни, воїни і власники землі. Єдність громадян римського поліса скріплювалась колективним землеволодінням і обов’язковою військовою службою. Вдалі походи збагачували родову знать, вождя, верхівку общини, що прискорювало розкладан-ня родового ладу.
Корінні жителі Риму називали себе патриціями. Спочатку лише вони належали до повноправного населення – “римського народу”, що склався на основі союзу трьох племен (триб), які поділялися за родами і куріями (об’єднаннями родів). За легендою Ромул, один із засновників Риму, доручив патриці-ям відправляти управлінські та жрецькі обов’язки, плебеям (простолюдинам) – обробляти землю, утримувати худобу і займатися прибутковим ремеслом. Плебеї перебували поза римською родовою організацією. До кінця царського періоду римська община та її самоуправління мали всі ознаки війсь-кової демократії.
У певні дні роди, курії, племена, а потім і весь союз пле-мен сходились на збори для розгляду справ, що належали до їх компетенції, про спірну спадщину, інші судові спори, про вироки до смертної кари.
Усього родів було 300, по 100 в кожному племені. 10 родів складали курію, 10 курій – трибу (плем’я). Така організація була і залишається предметом наукової дискусії, бо її штучне походження впадає в очі. Це фактично ціла армія, раціонально побудована при Ромулі, що завоювала і захищала захоплену землю, а потім перейшла до планомірного захоплення Італії.
Голови родів складали раду старійшин або сенат, що з часом набув значення головної урядової влади. Сенат мав право попереднього обговорення всіх справ, які виносились на розгляд народних зборів. Крім того, сенат відав багатьма поточними справами з управління Римом.
Головою римської общини, її правителем і верховним воєначальникам був рекс – цар. Це була виборна посада, під-звітна народу.
Рим царської епохи—це період з 21квітня 753р.до н.е. (за Варроном) по 509р.
1)Ромул(753-715) приписують зміцнення Палатина й організацію римської общини. Жителі які не служили у війську називалися простим народом (популюс). Сто громадян були відібрані Рому лом і названі патриціями. Збори патриціїв складали сенат –раду старійшин. З його іменем пов’язують синойкізм( об’єднання ) римської і сабінської общин. Фактично було утворено Соц. і владну організацію Риму. Римський народ складався з трьох племенем(триб): Тиції (Сабіни), Рамни (латини) і Лукери (етруски) - початок формування римської цівітас.Ділились на 30 курій (чоловічий союз,одиниця військового рим. ополчення) Курії складалися із 100 родів, які зростуть до 300. Усі ці роди ділились на патріархальні сім’ї( фамілії)
2)Нума Помпілій (сабінянин) (715-672) релігійні реформи, община отримала релігійне обґрунтування. Встановлено зв’зок між світом людей і богів. Створив колегію жреців - понтифіків. Переніс у Рим культ богині домашнього вогнища Вести і ввів для її служіння колегію весталок.
3) Тулл Гостилій (672-640) - зруйнував Альба-Лонгу , жителів переселив в Рим. побудова будинку для засідання сената,що отримав назву Гостилієва курія.
4)Анк Марцій(640-616) (сабінянин) - воював з всіма підряд. Тих кого переселяв були вже не повноправні(плебеї).Не мали права воювати і приймати участь у народних зборах.
5) Тарквіній перший(пріск)(616-578) вів успішні війни з сусідами.Побудував цирк, капітолійський храм і провів клоаку.
6) Сервій Тулій (578- 534)
7)Тарквіній Суперб(534-509) (етруск). Не рахувався з сенатом. Традиція розповідає про його вигнання.Старший син царя, Секста Тарквіній зґвалтував Лукрецію (дружину Коллатина),яка покінчила самогубством.
