Загальна криза радянського режиму викликана цілою низкою внутрішніх та зовнішніх чинників серед них : насамперед однопартійність, яка самим своїм змістом заперечувала можливість існування альтернативних інституцій, поглядів, думок. Серед економічних чинників перевага політичним, командним, а не ринковим методам управління народним господарством. Критичної межі досягли диспропорції економічного розвитку республік. Панівна ідеологія дедалі більше перетворювалася на догму, не відповідала вимогам часу. Зовнішні чинники: На міжнародній арені посилився розпал «холодної війни». Захід намагався послабити СРСР, насамперед економічно. Війна в Афганістані. Як наслідок, СРСР був підданий міжнародному осудові. Не користувалася ця агресія популярністю й усередині країни. Корінним чином підривала радянську економіку гонка озброєнь. Зростаюча слабкість центру викликала етнічні конфлікти на території СРСР(Першим виник вірмено-азербайджанський конфлікт, що спалахнув через спірність проблеми Нагірного Карабаху.) Навесні 1990 р. вибори у республіках Балтії принесли перемогу політичним рухам, які виступали за повний суверенітет поза межами СРСР. А потім упродовж 1990 р. майже всі республіки, серед яких однією з перших була РРФСР (12 червня), ухвалили декларації про державний суверенітет. Такий основоположний документ 16 липня 1990 р. прийняла й Верховна Рада Української РСР. Отже, розпад СРСР- закономірне явище. Тоталітарна держава, яка існувала в інтересах партійно - державної верхівки, якій було підпорядковане все суспільне життя в країні, не могла існувати за умов демократизації суспільства. 24 серпня 1991 р. на позачерговій сесії Верховної Ради України, яка розглядала питання про політичну ситуацію в республіці, було прийнято Акт проголошення незалежності України, затверджений конституційною більшістю депутатів. Акт проголошення незалежності України, в якому вказувалося: “Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 р.; продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні; виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами; здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України і створення самостійної української держави — України. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України чинними є Конституція і закони України” . Підтримали Акт 346 депутатів, проти — 1. Окремо слід відзначити, що тодішнє керівництво Верховної Ради України чітко усвідомлювало необхідність подальшої легітимізації незалежності України у загальноприйнятий для демократичних держав спосіб. Таким правовим інструментарієм всенародної легітимізації незалежності для пострадянських республік Балтії та низки постсоціалістичних європейських держав стали загальнодержавні референдуми щодо утвердження національної державності. Необхідність проведення відповідного всеукраїнського референдуму зумовлювалася й міжнародними чинниками утвердження нашої держави. У постанові Верховної ради “Про проголошення незалежності України” було вирішено .1 грудня 1991 р. провести загальнореспубліканський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності. 1 грудня 1991 р. відбувся Всеукраїнський референдум. З 84,18% громадян, які прийшли на дільниці, незалежність України підтримало 90, 32% (навіть у Криму про голосувало 67,5% громадян і 54,1% з них підтримали ідею незалежності України). Внаслідок волевиявлення народу народилася самостійна Українська держава. Водночас із всеукраїнським референдумом уперше в історії українського народу всенародно обирався на альтернативній основі Президент України. Із шести кандидатів, які були виразниками різних політичних партій і рухів (Гриньов, Кравчук, Лук’яненко, Табурянський, Чорновіл, Юхновський), переміг Л. Кравчук, набравши 61, 59% голосів. Після схвалення Акта незалежності й виборів Президента в Україні взято курс на розбудову української державності. Причини високої політичної активності народу України: Споконвічне прагнення народу України до створення власної незалежної держави. Слабкість і занепад СРСР. Віра народу у власні ресурсні можливості. Прагнення певних сил в Україні зміцнити свої позиції в перехідний період розвитку України. Рішення референдуму дозволили Україні затвердитися на міжнародній арені як незалежній державі. До 1 грудня 1991 р. формально незалежну Україну не визнала жодна держава. Протягом тільки грудня 1991 р. вона була визнана понад 40 державами світу. I референдум 1991 p., і президентські вибори підтвердили бажання переважної більшості громадян України жити в незалежній демократичній державі, самостійно вирішувати внутрішні політичні й економічні проблеми. Проведення всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. дозволило досягти іще однієї, попередньо не передбачуваної мети – легітимного виходу республіки зі складу радянської федерації
