34. Реформи Габсбургів кінця XVIII - початку ХІХ ст. і Україна.

1772,1793,1785 роки – Три поділи Речі Посполитої (Австрійська монархія брала участь лише у 1772, 1795) Австрія застала Галичину у занедбанні, без шкіл, без доріг, без великих міст, без промислу й торгівлі, з бідним цілковито закріпощеним польською шляхтою сільським населенням. Основою екон. Сх.Галичини було с/г, величезні природні багатства краю були власністю польської шляхти, церкви й держави. Шляхта становила приблизно 3,6% населення, серед якої магнатські роди князів Радивилів, Яблоновських, Любомирських, Потоцьких, Дідушицьких, Лянцкоронських тощо володіли де­сятками й сотнями галицьких сіл і містечок. І тому не дивно, що укр. насел. Галичини радо привітало прихід Австрії, вірячи, що гірше ніяк не може бути, ніж під польським па­нуванням. Ці сподівання, бодай на час володіння Марії Терезії (1772—1780) та її сина Иосифа II (1780—1790), дещо справдилися. Львівський єпископ Лев Шептицький доводив перед віденським урядом, що русини-українці — це самостійний, окремий від поляків народ, та домагався справедливого трактування для свого народу. Королівство Галичини та Лодомерії поділено на округи, очолювані старостами, у селах влада належала мандаторам, містами управляли магістрати, згодом — міські ради, найвищим представницьким органом краю став сейм, де провідні позиції посідала польська шляхта, центр — Львів; Населення Галичини разом з Букови­ною в 1820 р. налічувало 3 893 000 осіб.                                                                                                                   У ході аграрної реформи (1782 р.)  селян було звільнено від особистої залежності та визначено розмір панщини (до 30 днів на рік). 1781 р. цісар видав закон, що панщина не може виносити більше як три дні на тиждень (1786 р. Закон став постійним). Тоді ж встановлено робочий день - улітку 12 годин, взимку – 8.  У 1781 р. Йосиф II зрівняв управах усі конфесії. Зрівняння церков спричинило освітні реформи. У 1774 р. у Відні при церкві Святої Варвари засновано греко-католицьку семінарію – Барбареум. Замість закритої єзуїтської академії в 1784 р. відкрито Львівський університет. При ньому протягом 1787-1809 рр. діяв Руський інститут, який мав філософський і богословський факультети. У 1774 р. була проведена освітня реформа, яка передбачала запровадження шкіл 3 типів. В однокласних парафіяльних школах сільські діти мали можливість навчатися рідною мовою. У трикласних – викладання велося німецькою та польською мовами. Чотирикласні школи готували учнів до продовження освіти в гімназіях, створених на основі колишніх монастирських шкіл, та в університеті. Австрійський уряд також заохочував запровадження нових методів обробітку землі, підтримував розвиток ремесла й торгівлі та ін. Реформи, проведені Габсбургами, позитивно позначилися на соціальному та національному становищі українського селянства й духовенства.  Йосиф II 10.02.1789 р. видав закон, яким зовсім скасував панщину, але чотири місяці пізніше він передчасно помер, а з ним померло й багато його законів. У квітні 1792 р. революційна Франція виповіла Австрії війну й від того часу віденський уряд більше уваги приділяв зовнішнім справам. Почався процес поступового згортання реформ котрі проводили Леопольд II (1790-1792) та Франц I (1792-1835). Спадкоємці трону Йосифа II намагалися максимально відновити старі соціальні порядки. Кількість днів панщини та інші повинності стали такими, як і раніше. Незважаючи на офіційну заборону, поміщики почали застосовувати фізичні покарання селян. Окрім того, впродовж кінця XVIII – у першій третині XIX ст. вони відібрали в селян 22,5 %земель.