8. Інститути державної влади в Київській Русі.

Давньоруська держава формувалася як ранньофеод. монархія. Це була відносно єдина, побудована на принципі сюзеренітету-васалітету держава. ЇЇ очолював великий київський князь, якому були підпорядковані місцеві правителі – його васали. Для розв′язання найважливіших питань скликалися феодальні з′їзди.  У князівській компетенції перебували: охорона кордонів, керівництво воєнними походами, збирання данини, судочинство щодо васалів, дружинників, вищих посадових осіб, військово-дипломатична діяльність, будівництво шляхів, охорона торгов. шляхів , поширення християнства, склик. княжих з’їздів, видання уставів, уставних. Великого князя оточували “думці” — члени княжої ради з числа княжих мужів, тобто великих бояр. На місцях владу уособлювали князі, які мали власні “столи” — осідки у землях, уділах і волостях. Як правило, це були сини або ін. близькі родичі великого князя. Князі виконували функції, аналогічні великому князю, але у межах відведеної їм території. З часом влада місцевих князів стала посилюватися, а великого князя — зменшуватися. Саме це викликало необхідність періодичного скликання  княжих з’їздів, де ухвалювалися нові законод. акти, виріш. питання війни і миру, державного ладу тощо.  Демократ. сторону політичного устрою Київської Русі репрезентувало віче. Віче скликалось князем або городянами, де обговорювались військові походи, укладення угод, престолонаслідування, розподіл посад у державі, організація війська. Віче могло критикувати або схвалювати князівську політику, але не мало права визначати свою власну політику чи видавати закони. Найважл. органом місцевого самоврядування на селі була вервь - родова чи територіальна община. Судочинство перебувало у компетенції адміністративної влади, а суддями були самі вел. князь, посадники, волостелі або їхні помічники. Розростання княз. родів неминуче супроводж. дробленням вотчин. Починаючи з середини ХІІ ст. Руська держава вступає в період розвиненого феодалізму. У ХІІІ ст. влада вел. київського князя стає цілком номінальною. Доба розвитку княжої імперії завершується, вона перетворюється у “державу державок”, яку одні досл. вважають чи то федерацією, чи то конфедерацією, а інші — просто відносинами васальної залежності.