Відносини між Україною і НАТО почали розвиватися ще на початку 90-х років XX ст. Починаючи із 2014 року, внаслідок російсько-українського конфлікту, співробітництво між Україною і НАТО у низці ключових галузей було активізовано. - Діалог і співпраця розпочалися відразу після закінчення холодної війни, коли Україна вступила до Ради північноатлантичного співробітництва (1991 рік) і програми «Партнерство заради миру» (1994 рік). - Відносини набули подальшого розвитку внаслідок підписання у 1997 році Хартії про особливе партнерство, на основі якої було започатковано Комісію Україна – НАТО (КУН), що мала опікуватися розвитком співпраці. - Надалі співпраця продовжувала поглиблюватися на взаємовигідних засадах, причому Україна є єдиною серед держав-партнерів, яка брала активну участь в усіх операціях і місіях під проводом НАТО.- НАТО надає першорядного значення підтримці всеосяжних перетворень у галузі безпеки і оборони в Україні. Ці реформи мають вирішальне значення для демократичного розвитку України й зміцнення її здатності забезпечувати власну оборону. - Внаслідок російсько-українського конфлікту НАТО розширила підтримку, що надається Україні, у галузі розвитку потенціалу і розбудови можливостей.
НАТО-Росія Відносини між НАТО і Росією було започатковано після завершення холодної війни, коли Росія вступила до Ради північноатлантичного співробітництва (1991 рік) і програми НАТО «Партнерство заради миру» (1994 рік). - Основоположний акт НАТО – Росія від 1997 року забезпечив офіційну основу для розвитку відносин. - Діалог і співпрацю було підсилено у 2002 році завдяки створенню Ради НАТО – Росія (РНР), яка мала слугувати форумом для проведення консультацій з актуальних питань безпеки і спрямовувати практичне співробітництво з широкого кола питань. - Несумірні військові дії Росії проти Грузії у серпні 2008 року стали причиною призупинення офіційних засідань РНР і співпраці в окремих галузях до весни 2009 року, причому союзники продовжують закликати Росію відмовитися від визнання незалежності грузинських регіонів Абхазії і Південної Осетії. - У квітні 2014 року внаслідок конфлікту між Росією і Україною було призупинено усіляке практичне цивільне і військове співробітництво з Росією. Втім канали політичного діалогу і військового зв’язку залишаються відкритими. РНР становить вагомий форум для ведення діалогу і обміну інформацією, який слугує усуненню непорозумінь і поліпшенню передбачуваності. Засідання РНР відбуваються періодично за принципом взаємності.- Під час саміту НАТО в Уельсі у вересні 2014 року лідери країн НАТО засудили військове вторгнення Росії в Україну і зажадали від Росії дотримання норм міжнародного права і її міжнародних обов'язків і зобов'язань; припинення незаконної і нелегітимної окупації і анексії Криму; утримання від агресивних дій проти України; виведення російських військ; припинення потоку зброї, техніки, людей і грошей через кордон на підтримку сепаратистів; а також припинення розпалювання напруженості уздовж кордону і безпосередньо на території України.- Під час Варшавського саміту НАТО у липні 2016 року лідери держав – членів Альянсу знову висловили стурбованість щодо дій і політики Росії, які мають дестабілізуючий характер. Йдеться не лише про Україну, але й про провокації Збройних сил Росії поблизу кордонів НАТО, що простягаються від Балтійського до Чорного морів; безвідповідальну й агресивну ядерну риторику, військову позицію і підґрунтя ядерної політики; а також ризики, що походять від її військового втручання і підтримки режиму у Сирії. - Між НАТО і Росією є глибокі і непримиренні суперечності. Проте Альянс не прагне конфронтації і жодним чином не загрожує Росії.
Україна-ЄС Представництво Європейської Комісії в Україні було відкрито в центрі Києва у вересні 1993 року. З 1 грудня 2009 року (після набуття чинності Лісабонського договору) Представництво Європейської Комісії перетворилося на Представництво Європейського Союзу в Україні[2].Внаслідок політики розширення, ЄС отримав спільні кордони з Україною 1 травня 2004 року, коли до союзу приєдналися десять країн, у тому числі Польща, Угорщина, Словаччина. Наразі спільна протяжність кордонів України та ЄС становить 1390,742 км.Протягом багатьох років правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво від 14 червня 1994 (набула чинності 1 березня 1998 р.). Ця угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Крім того, укладено низку галузевих угод та документів міжнародно-правового характеру, згідно з якими здійснюється співробітництво між Україною та ЄС. Україна співпрацює з ЄС в рамках проекту «Східне партнерство», одним із завдань котрого є підготовка до вступу України до Європейського Союзу.
В листопаді 2013 року на саміті у Вільнюсі очікувалось підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Однак, 9 листопада в Росії відбулася таємна зустріч президентів Януковича і Путіна, зміст якої залишається невідомим. Після цього українська влада різко змінила риторику і 21 листопада 2013 Кабінет міністрів України вирішив призупинити процес підготовки до підписання угоди з Євросоюзом. Внаслідок цього, по всій Україні розпочались масові акції протесту. 21 березня 2014 року, була підписана політична частина угоди асоціації з Європейським Союзом. Економічну частину угоди було Про засади внутрішньої і зовнішньої політики підписано 27 червня 2014 року.Росія-ЄС Після розвалу 1991 року СРСР треба було знайти нову основу відносин міжтрансформировавшимся тоді ЄЕС і Росія. Таким підґрунтям стала Угода про партнерство і співробітництво (УПС), підписаний на острові Корфу 1 липня 1994 року. Основним досягненням документа став принцип найбільшого сприяння у стосунках між ЄС і Росія.Сучасна Росія експортує у Європу енергоносії й сировину, а ЄС Росію – переважно промислові товари та, компенсуючи цим «бартером» торговий баланс. Така структура товарообігу часто у в Росії навіть ліберальними аналітиками у Росії навіть ліберальними аналітиками як «колоніальна».Через високу частку енергоносіїв у експорті (65%) російська зовнішня політика почала відчувати нового виглядуеврозависимости. Понад те, Росія вже перейшла критичний поріг «>неоколонии» — уперше понад половини зовнішньоторговельного обороту в Росії припадає на країн Євросоюзу.Сьогодні Україна — одна з найбільших постачальників енергоносіїв у ЄС. 53% російського експорту нафти і 62% російського експорту газу припадає на ЄС, що становить відповідно 25 і 40% загального користування енергії країнами Європейського Союзу.Натомість, країн ЄС не виявляють особливої зацікавленості в в розширенні спектра товарів російського експорту, а переймаються тим, що економіка ЄС фактично перебуває у довгострокової створення енергетичної залежності від імені Росії.
