Боснійська війна (весна 1992 - 14 грудня 1995) війна між збройними формуваннями сербів (Військо Республіки Сербської), мусульман-автономістів (Народна Оборона Західної Боснії), боснійських мусульман (Армія Республіки Боснія і Герцеговина) та хорватів (Хорватська рада оборони). Надалі в конфлікт були залучені добровольці і найманці і збройні сили НАТО.
Після відділення Словенії та Хорватії від Югославії в 1991 році багатонаціональна Боснія і Герцеговина теж вирішили отримати незал. В ній проживали босняки (44%, мусульмани), серби (31%, православні) і хорвати (17%, католики). Референдум про незалежність республіки пройшов 29 лютого 1992 роки без участі боснійських сербів. Вони створили свою власну республіку. Розгорілася війна, в якій боснійські серби отримали підтримку від Сербії, яку очолював Слободан Мілошевич. Спочатку Хорватія воювала проти сербів, а потім вирішила приєднати боснійські території, заселені хорватами, і почала війну з боснійськими мусульманами. Війна характеризувалася етнічними чистками, масовими зґвалтуваннями, геноцидом. Облога Сараєво і різанина у Сребрениці стали сумно відомими подіями цієї війни.
В 1995 році в війну втрутилося НАТО, провівши операцію проти армії боснійських сербів, що стало ключовою подією в припиненні війни. Вона була припинена після угоди про мир у Боснії та Герцеговині в Парижі 14 грудня 1995 року. Мирні переговори завершилися 21 грудня 1995 підписанням Дейтонських угод. Міжнародний трибунал засудив 45 сербів, 12 хорватів і 5 боснійських мусульман за військові злочини, скоєні під час війни в Боснії. Загальна кількість загиблих близько 100-110 тисяч чоловік.
