Створення міжнародного трибуналу для колишньої Югославії (1993) і його діяльність. Косовська криза (1998-2000), проблема албанського сепаратизму Причини розпаду Югославії: • перебудова в СРСР; • революції в Європі; • загострення національних проблем і протиріч у Юго славії; • глибока економічна і фінансова криза, погіршення соц-екон становища; • перебудовні процеси в Югославії, що привели до ство-рення опозиційних партій на національній основі; • розпад Союзу комуністів Югославії; • смерть Й. Броз Тито, послаблення юго¬славського керівництва і розвиток відцентрових тен¬денцій. Початок 1990 р. Єдиний Союз комуністів Югославії розпав¬ся на республіканські організації. Зросла політична ак¬тивність населення, яке почало боротьбу за утворення ок¬ремих національних держав. 1990 р. на виборах до республіканських та місцевих органів влади Словенії, Хорватії, Боснії та Герцеговини, Македо¬нії перемогу здобули опозиційні сипи. У Сербії та Чорно¬горії верх взяли комуністи, що стояли на позиціях збереження Югославської федерації. Очолив цей напрям лідер сербських комуністів Слободан Мілошевич, який був обраний президентом Сербії. 25 червня 1991 р. Словенія і Хорватія заявили про свою незалежність. Федеральні власті не визнали цю незалежність і направили війська, щоб силою не допустити їх відокремлення. У Словенії частини югославської армії дістали рішучий опір і були змушені відступити. Словенія відстояла свою незалежність. Події в Хорватії переросли у справжню вій¬ну, яка тривала до 1995 р. 17 липня 1991 р. проголосила свою незалежність Македонія. Тут воєнних дій не було, а було проведено референдум. Це єдина республіка колишньої Югославської федерації, яка здобула незалежність без застосування військової сили. 14 жовтня 1991 р. Декларувала свою незалежність Боснія та Герцеговина. Квітень 1992 р. У Белграді вирішили створити нову федера¬цію, бо СФРЮ фактично вже не існувало. Було створено Союзну Республіку Югославію (СРЮ) у складі Сербії і Чорногорії зі столицею у Белграді. Боснійська війна або Війна в Боснії і Герцеговині — назва міжнародного військового конфлікту на території Боснії і Герцеговини, який тривав з 6 квітня1992 р. до 14 вересня 1995 р. між Сербією і Чорногорією з одного боку, Республікою Боснією і Герцеговиною з другого та Республікою Хорватією з третього. Боснія і Герцеговина офіційно висунула перед Міжнародним судом звинувачення проти Сербії і Чорногорії у геноциді. Офіційним початком війни вважається 6 квітня 1992 року, коли зазнала нападу столиця боснійців — Сараєво, хоча фактично війна почалася 1 квітня 1992 р., коли воєнізоване формування «Сербська добровольча гвардія» перейшло сербсько-боснійський кордон і, атакувавши місто Бієліна, скоїло першу різанину боснійців, у війні загинуло від 100 000 до 200 000 осіб, 2 млн жителів були змушені покинути свої домівки. Війну спричинено складним поєднанням у країні загальнополітичної, суспільної і безпекової криз, якими обернувся кінець холодної війни і падіння соціалістичного ладу в Югославії. Війна закінчилася підписанням мирної угоди в Дейтоні 21 листопада 1995 року.
Міжнародний трибунал для колишньої Югославії створений Радою Безпеки ООН 25 травня 1993 року на основі резолюції № 827 Ради Безпеки ООН. Ініціатором резолюції виступила Франція. Трибунал має мандат Ради Безпеки ООН. Цим він відрізняється від класичних міжнародних судів, які створюються міжнародним договором. Мета трибуналу — переслідування осіб, відповідальних за тяжкі порушення міжнародного гуманітарного права на території колишньої Югославії в період з 1991 року і по дату, яка буде визначена Радою Безпеки після відновлення миру. Трибунал розглядає такі серйозні злочини, як умисне вбивство, тортури, незаконне депортування і захоплення заручників. Максимальне покарання, яке може винести трибунал — довічне ув'язнення. У штаті трибуналу близько 1200 співробітників з 77 країн. Перший вирок трибуналу був винесений 29 листопада 1996 року. До 10 років в'язниці був засуджений боснійський хорват Дражен Едемович, визнаний винним в злочинах проти людства і в порушеннях законів та звичаїв війни. Станом на літо 2008 року всього за час існування трибуналу було проведено 142 судових процеси (в т. ч. 92 проти сербів, 33 проти хорватів, 8 проти косовських албанців).
Косовська криза: 1998 -1999 рр. — конфлікт у сербській провінції Косово, де проживає багато албанців, призвів до громадянської війни. Албанці проголосили Республіку Косово, яка не визнавала, владу Белграда. Президент Югославії Слободан Милошевич анулював автономію албанської громади і розпочав етнічні чистки проти албанського населення. Серби обстрілювали албанські населені пункти. У Косові розпочалася справжня громадянська війна. Операція НАТО «Союзницька сила» з міжнародно-правової точки зору є застосуванням військової сили без санкції ООН з метою надати підтримку одній зі сторін внутрішнього конфлікту між центральною владою Союзної Республіки Югославія і збройними сепаратистами провінції Косово та Метохія. Результат: Війська СРЮ виведено з Косова й Метохії. Етнічний конфлікт сербів і косовських албанців у результаті операції «Союзницька сила» загострився, сутички між ними не вщухають. Події в Македонії 2001 р. У Македонії спалахнув збройний конфлікт. Албан¬ські екстремісти від імені третини албанського населення Македонії вимагали автономії та надання албанській мові статусу другої державної. Розпочалися воєнні дії проти македонської армії. Завдяки зусиллям світової громадськості конфлікт вдалося зупинити, а сторони сіли за стіл переговорів.