Нове загострення настало в 1979 році в зв'язку з введенням радянських військ до Афганістану, що на Заході сприйняли як порушення геополітичної рівноваги і перехід СРСР до політики експансії. У 1981 році в США почалося виробництво нейтронної зброї - артилерійських снарядів і боєголовок ракети малої дальності «Ланс». Аналітики припускали, що ця зброя може бути використано для відбиття наступу військ Варшавського договору в Центральній Європі. Згідно з наявними даними, в травні 1981 року радянські розвідслужби (КДБ і ГРУ) почали операцію «Ракетно-ядерний напад» (операція Рян) - для вироблення засобів протидії нападу з використанням ядерної зброї. Улітку 1982 року було проведено навчання Щит-82 країнами Варшавського договору, з великим застосуванням ракетного і протиракетної зброї з боку СРСР. 8 березня 1983 року президент США Рональд Рейган в своєму виступі назвав СРСР «імперією зла», а 23 березня 1983 проголосив Стратегічну оборонну ініціативу (СОІ). Загострення досягло піку восени 1983 року, коли радянськими силами ППО 1 вересня 1983 був збитий південнокорейський цивільний авіалайнер, на борту якого перебувало близько 270 осіб. У листопаді 1983 року між СРСР вийшов з проходили в Женеві переговорів по євроракет. Генеральний секретар ЦК КПРС Юрій Андропов заявив, що СРСР вживе низку контрзаходів: розмістить оперативно-тактичні ракети-носії ядерної зброї на території НДР і ЧССР і висуне радянські атомні підводні човни ближче до узбережжя США. У 1983-1986 рр. радянські ядерні сили і система попередження про ракетний напад перебували в стані підвищеної бойової готовності. У грудні 1983 року США відповідно до Подвійним рішенням НАТО у відповідь на розміщення балістичні ракети середньої дальності "Піонер" почав розгортати на території ФРН балістичні ракети середньої дальності «Першинг-2», а також крилаті ракети наземного базування BGM-109G «Томагавк» в ФРН, Великобританії, Італії, Нідерландах і Бельгії. 16 лютого 1985 року було проголошено Доктрина Рейгана , відповідно до якої адміністрація США переходила до відкритої підтримки антикомуністичних і антирадянських повстанських рухів в Азії, Африці і Латинській Америці. Перш за все це стосувалося воєнних конфліктів в Нікарагуа, в Афганістані, в Анголі, в Мозамбіку, в Камбоджі , в Лаосі, в Ефіопії. Афганські моджахеди, Нікарагуанське опір, ангольська УНІТА, РЕНАМО, Коаліційний уряд Демократичної Кампучії, Етнічна організація звільнення Лаосу стали отримувати активну військово-технічну або політико-дипломатичну допомогу. 2 червня 1985 року в ангольському місті Джамба відбулася конференція антикомуністичних партизанських формувань Анголи, Нікарагуа, Афганістану і Лаосу, що заснувала Демократичний Інтернаціонал (Джемборі). Прийшовши до влади в СРСР в 1985 році М. С. Горбачов з самого початку взяв курс на поліпшення відносин з США і Заходом, однак, спочатку він діяв в дусі «розрядки» 70-х - в 1985-86 рр. висувалися нові гучні мирні ініціативи, але при цьому зовнішня політика СРСР залишалася досить жорсткою. Зокрема, в 1985-86 рр. відбулися кілька радянсько-американських дипломатичних скандалів, що завершилися висилкою дипломатів з обох сторін. Перша зустріч Горбачова з Президентом США Рональдом Рейганом у Женеві восени 1985 р завершилася мало до чого зобов'язує урочистій Декларацією про неприпустимість ядерної війни. 15 січня 1986 року було опубліковано «Заява Радянського уряду», що містив програму ядерного роззброєння до 2000 р СРСР закликав провідні країни світу приєднатися до дотримуватися Радянським Союзом з літа 1985 р мораторію на ядерні випробування і поетапно скоротити різні види ядерної зброї. Деяким корективами була піддана радянська політика в Афганістані, де СРСР справив в травні 1986 р заміну керівництва країни. Новий Генеральний секретар НДПА М. Наджібулли проголосив курс на національне примирення, прийняв нову Конституцію, згідно з якою був обраний в 1987 р президентом Афганістану. Радянський Союз прагнув зміцнити позиції нового керівництва, з тим щоб згодом почати виведення радянських військ з країни. У жовтні 1986 року відбулася зустріч радянського і американського лідерів у Рейк'явіку, яка позначила початок нового зовнішньополітичного курсу СРСР: Радянський Союз вперше висловив готовність піти на серйозні поступки своїм опонентам. Хоча М. С. Горбачов і раніше жорстко торгувався за умовами договору та в кінцевому підсумку зустріч закінчилася нічим, радянські ініціативи мали великий міжнародний резонанс.
