У Польщі першим кроком «десталінізації» стала реабілітація засуджених колишніх партійних керівників, зокрема Ладислава Гомулки. 28 червня 1956 р. у Познані вибухнуло повстання проти прорадянського режиму, в якому крім інтелігенції брали активну участь робітники. Його придушили збройними силами. Але 19–23 серпня відбулись події, які були сприйняті, як державний переворот – зміна польського керівництва. Прибулі до Варшави Хрущов, Молотов, Каганович та Мікоян змушені були змиритись з тим, що відновлений в партії та кооптований до складу ЦК ПОРП Гомулка був обраний першим секретарем ЦК ПОРП. Інші репресовані «ліберали» також увійшли до складу політбюро. Маршал Рокоссовський був виведений з складу політбюро, позбавлений посади міністра оборони і поїхав з Польщі. Проте сподівання на відхід Польщі від Москви були марними. Нове комуністичне керівництво боялось в разі втрати підтримки великого сусіда позбавитись земель по лінії Одер–Нейсе, і 18 листопада 1956 р. підписало в Москві договір про радянсько-польські відносини, який передбачав фінансову допомогу Польщі і залишення на її території радянських військ.
