Поряд з НАТО важливе місце у військово-стратегічних і політичних планах США та інших держав відводилося в другій половині 50-початку 60-х років військовим блокам на
Близькому і Середньому Сході ( СЕНТО), в Південно-Східній Азії (СЕАТО), на Тихому океані (АНЗЮС). У ці роки з ініціативи США були зроблені кроки до більш міцному об'єднанню всіх військових блоків у єдиний комплекс, ядром якого був би Північноатлантичний союз. Був організований обмін інформацією між НАТО, СЕНТО і СЕАТО. Блоки формувалися в контексті «холодної війни».
А́НЗЮС «Тихоокеанський пакт безпеки»,—воєнний союз 3-х держав:АНЗЮС названо за першими буквами країн-учасниць (англ.Аustralia,NewZealand, United States).Угода між державами підписана в Сан-Франциско США) 1 вересня 1951 і вступила в силу 29 квітня 1952. Строк угоди необмежений. Члени АНЗЮС взяли участь у підготовці СЕАТО і ввійшли в її склад.АНЗЮС був створений з ініціативи США для «координації зусиль з колективної оборони» в районі Тихого океану, а в 1978 році в сферу дії блоку був включений і Індійський океан. Спочатку АНЗЮС був спрямований проти національно-визвольних рухів в Південно-Східній Азії і Тихоокеанському регіоні, а також проти СРСР і його союзників у Південно-Східній Азії. Країни-члени АНЗЮС брали погоджену участь в Корейській і В'єтнамської війни, втручалися в справи Камбоджі і Лаосу.
СЕАТО Організація Договору Південно-Східної Азії або Манільський пакт — військово-політичний блок країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, що існував у1955-1977. Манільський пакт про створення організації СЕАТО підписаний 8 вересня 1954. В СЕАТО входили: Австралія, Велика Британія, Нова Зеландія, Пакистан (до 1973),США, Таїланд (до 1975),Філіппіни, Франція (до 1974).Партнерами СЕАТО по діалогу були:Південна Корея (відправляла війська до В'єтнаму),Південний В'єтнам (на момент підписання договору входив у Французький Союз разом з Камбоджею, у 1975 Республіка В'єтнам припинила своє існування). Відділення в 1971 від Пакистану його східної частини та проголошення на цій території незалежної Народної Республіки Бангладеш позбавило Ісламабад сенсу брати участь в організації, і 7 листопада 1973 Пакистан вийшов з СЕАТО. Після виведення американських військ з В'єтнаму авторитет СЕАТО різко впав. Зниження зацікавленості в договорі було викликано тим, що СЕАТО виявився не в змозі бути ефективним як організація колективної безпеки.У 1975 блок офіційно покинув Таїланд, що сталося через прихід до влади в інших країнах Індокитаю комуністів (перемога Північного В'єтнаму над Південним, прихід до влади в Кампучії «червоних кхмерів» у квітні 1975, повалення комуністичними повстанцями монархії в Лаосі в грудні того ж року). В обстановці загального зміцнення позицій комуністичних сил в Південно-Східній Азії, Рада міністрів СЕАТО прийняв рішення (вересень 1975) про підготовку до розпуску цієї організації за взаємною згодою країн-учасниць.У 1976 оголошено про возз'єднання В'єтнаму, а 30 червня 1977 СЕАТО формально розпущена.СЕНТО- Багдадський пакт, Організація центрального договорув 1955-1958 роках військово-політичне угруповання на Близькому і Середньому Сході, створена з ініціативи Великобританії, США, а також Туреччини, і існувала в 1955-1979 роках. СЕНТО мислився як військовий блок для регіону Південно-Західної Азії та Індійського океану, його аналогом був СЕАТО.У 1959 році, однак, Ірак покинув союз, і СЕНТО втратив в своєму складі представника Арабського світу, в тому ж році США підписали з Іраном, Пакистаном і Туреччиною двосторонні угоди про співпрацю проти прямої або непрямої «комуністичної агресії». Незабаром Великобританія стала поступово втрачати свої володіння в регіоні Середнього та Близького Сходу.
Крім того, в 1960-х - початку 1970-х років між країнами, що входять в СЕНТО, виявилися розбіжності. Деякі з азіатських учасників блоку засудили курс уряду Ізраїлю. У 1974 році Туреччина здійснила вторгнення на Кіпр, де ще залишалися британські військові бази, і окупувала північ острова. Турецька агресія, хоч і мала під собою певні підстави, але була негативно сприйнята поруч учасників СЕНТО, що мали добрі стосунки з Грецією. Ісламська революція в Ірані призвела до виходу з СЕНТО Ірану, а потім і Пакистану в березні 1979 року. В результаті, в складі блоку залишилися лише країни-члени НАТО, і в тому ж році уряд Туреччини виступило з ініціативою про припинення діяльності СЕНТО, так як вона фактично втратила свої функції. Формально СЕНТО функціонувала до серпня 1979 року.
