Кардинальні зміни в політичному і соціально-економічному житті країн Східної Європи обірвали їх економічні та ринкові зв’язки довоєнного часу. Увійшовши в політичну орбіту Радянського Союзу, вони змушені були формувати нові економічні відносини.
5–8 січня 1949 р. в Москві відбулась конференція представників СРСР, Болгарії, Польщі, Румунії, Угорщини, Чехословаччини і Албанії, на якій було створено
Раду економічної взаємодопомоги (РЕВ). В подальшому до неї вступили Німецька Демократична Республіка (НДР) – в 1950 p., Монголія – в 1962 p., Куба – в 1972 р. та В’єтнам – в 1978 р. В 1960 р. з РЕВ вийшла Албанія. Створення РЕВ тісно прив’язувало економіку країн народної демократії до радянської економіки, допомагало країнам аграрного профілю в проведенні індустріалізації. РЕВ інтенсифікувала процес сателізації країн народної демократії, посилювала контроль Радянського Союзу за господарчим процесом їх розвитку. В країнах РЕВ встановлювалась адміністративно-командна система керівництва сільським господарством, затверджувався принцип суцільної колективізації сільського господарства. Мало враховувався різний ступінь розвитку економіки країн, посилена індустріалізація не скрізь давала позитивні наслідки. В результаті РЕВ не стала локомотивом інтенсивного розвитку економіки країн – її членів. «Залізна завіса», що відділяла систему соціалізму від світової економіки, відіграла негативну роль. Раду економічної взаємодопомоги (РЕВ) не стала ефективною.
