Конкретизувала доктрину «стримування»; 12 березня 1947 р. – Виступ Г. Трумена перед конгресом (Народи багатьох країн мають тепер тоталітарні режими; США проти залякування Польщі, Румунії та Болгарії; Допомога Греції та Туреччині
; 1947 – 1948 рр. – США виділили Греції та Туреччині 400 млн. дол. (300 – Греції, 100 - Туреччині) та підписали з ними угоди (20 червня 1947 р. – з Грецією, а 12 липня 1947 р. - з Туреччиною)
; Сам характер зовнішньої політики був затверджений Труменом в директиві РНБ США № 68 (РНБ-68) в 1950 р.
; 14 червня 1948 р. – Резолюція Ванденберга (запропонував сенатор Ванденберг; участь США у виявлення довгої та колективної взаємодопомоги к питаннях національної безпеки; відмова остаточна від ізоляціонізму; створення постійних блоків за участю США)
; 7 головних тезисів доктрини:
1) Стримування СРСР (створення навколо СРСР «полюсів», що будуть підконтрольними США, ці утворення будуть отримувати фінансову підтримку (Греція, Туреччина, Корея));
2) Геополітична блокада (загроза посилення впливу комуністів в Греції та Туреччині, тоді СРСР зможе контролювати Боспор і Дарданелли; загроза США, Франції та Великобританії; кредити, надані Америкою не зможуть повернутися, втрата ринків збуту);
3) Захист економічних інтересів США (як продовження – «План Маршалла»);
4) Забезпечення життя вільного від примусу, як втілення американської ідеї;
5) Пробачення колишнього ворога (відновлення економіки Західної Німеччини, що мала стати буферною зоною);
6) Утворення нової системи (США мають допомагати в звільненні народів);
7) Заклики до терпимості.
