Ключова́ компете́нтність - спеціально структурований комплекс якостей особистості, що дає можливість ефективно брати участь у різних життєвих сферах діяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів.
Протягом навчання в початковій школі учні повинні оволодіти ключовими компетентностями. які передбачають їх особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток, формуються на міжпредметній основі та є інтегрованим результатом предметних і міжпредметних компетенцій.
Ключова компетентність – це об’єктивна категорія. Яка фіксує суспільно визнаний комплекс певного рівня знань, умінь, навичок, ставлень тощо, які можна застосувати в широкій сфері діяльності людини.
1.Уміння вчитись
Уміння вчитися слід розуміти як цілісне індивідуальне психологічне утворення.
Уміння вчитись передбачає, що учень:
v. сам визначає мету діяльності або приймає учителеву;
v. проявляє зацікавленість навчанням, докладає вольових зусиль;
v. організовує свою працю для досягнення результату;
v. відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв’язання задачі;
vi. усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалити;
v. має уміння й навички самоконтролю та самооцінки.
2.Соціальна компетентність
Передбачає здатності аналізувати механізми функціонування соціальних інститутів суспільства, визначаючи в них власне місце , проектувати стратегію свого життя з урахуванням інтересів і потреб різних соціальних груп, відповідно до соціальних норм і правил.
3.Загальнокультурна компетентність
Стосується сфери розвитку культури особистості та суспільства у
всіх її аспектах, що передбачає передусім формування культури між
особистісних відносин, оволодіння вітчизняною та світовою культурною спадщиною, принципи толерантності, плюралізму.
4.Здоров”язберігаюча компетентність
Під цим поняттям слід розуміти характеристики, властивості учня, спрямовані на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров’я - свого та оточення.
5.Компетентності з інформаційних і комунікаційних технологій
Передбачають здатність учня орієнтуватись в інформаційному просторі, володіти й оперувати інформацією відповідно до потреб ринку праці. Вони пов’язані з якостями технічно та технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя й активної трудової діяльності в умовах інформаційного суспільства.
6.Громадянська компетентність
Передбачає вміння орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя в Україні, знати процедури участі в діяльності політичних інститутів демократичної держави, органів місцевого самоврядування.
7.Підприємницька компетентність
Передбачає здатності співвідносити власні економічні інтереси й потреби з наявними матеріальними, трудовими, природними й екологічними ресурсами, інтересами й потребами інших людей та суспільства, застосовувати технології моніторингу ресурсів і забезпечення стійкого розвитку.
Під час симпозіуму Ради Європи на тему «Ключові компетентності для Європи» було визначено такий орієнтовний перелік ключових компетентностей.
Вивчати:
• уміти витягати користь із досвіду;
• організовувати взаємозв'язок своїх знань і впорядковувати їх;
• організовувати свої власні прийоми вивчення;
• уміти вирішувати проблеми;
• самостійно займатися своїм навчанням.
Шукати:
• запитувати різні бази даних;
• опитувати оточення;
• консультуватись в експерта;
• одержувати інформацію;
• уміти працювати з документами та класифікувати їх.
Думати:
• організовувати взаємозв'язок минулих і дійсних подій;
• критично ставитись до того чи іншого аспекту розвитку нашого суспільства;
• уміти протистояти непевності та труднощам;
• займати позицію в дискусіях і виковувати свої власні думки;
• бачити важливість політичного й економічного оточення, в якому проходять навчання та робота;
• оцінювати соціальні звички, пов'язані зі здоров'ям, споживанням, а також із навколишнім середовищем;
• уміти оцінювати твори мистецтва й літератури.
Співробітничати:
• уміти співробітничати та працювати у групі;
• приймати рішення - улагоджувати розбіжності та конфлікти;
• уміти домовлятись;
• уміти розробляти та виконувати контракти.
Прийматися за справу:
• включатись у проект;
• нести відповідальність;
• входити до групи або колективу та робити свій внесок;
• доводити солідарність;
• уміти організовувати свою роботу;
• уміти користуватись обчислювальними та моделюючими приладами.
Адаптуватись:
• уміти використовувати нові технології інформації та комунікації;
• доводити гнучкість перед викликами швидких змін;
• показувати стійкість перед труднощами;
• уміти знаходити нові рішення.
Аналіз даного переліку компетентностей показує їх достатню креативну спрямованість, хоча й не завжди в явному вигляді, а як підготовчий етап до творчості. До власне креативних компетентностей із даного списку можна віднести: «уміти витягати користь із досвіду», «уміти вирішувати проблеми», «організовувати взаємозв'язок минулих і дійсних подій», «уміти знаходити нові рішення». У той же час указівки на дані вміння ще недостатньо для того, щоб цілісно уявити весь комплекс знань, умінь, способів діяльності та досвіду учня по відношенню до його креативних компетентностей.
Сутність компетентнісного підходу полягає в спрямуванні навчального процесу на набуття учнями важливих компетенцій, тобто загальних здатностей особистості виконувати певний вид діяльності. Який ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню, та є показником успішності .
Предметно-історичні компетенції пов’язані зі здатністю відтворювати різні аспекти історичної дійсності, які є об’єктом вивчення даного предмета. Щодо історії як навчального предмета, то такою комплексною здатністю ідеально відтворювати минулу й сучасну соціальну дійсність є історична свідомість. У сучасній методичній літературі висвітлено групи історичних компетенцій, пов’язаних з усвідомленням учнями часу, простору, дійсності, історичності, ідентичності та ціннісні.
Основні групи компетенцій, яких потребує сучасне життя, визначені в Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти, до яких належать:
соціальні, пов’язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активним у прийнятті рішень, суспільному житті, урегулюванні конфліктів ненасильницьким чином, функціонуванні та розвитку демократичних інститутів суспільства;
полікультурні, що стосуються розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їх мови,релігії, культури тощо;
комунікативні, що передбачають опанування важливими у роботі й суспільному житті усним і писемним спілкуванням, оволодіння кількома мовами;
інформаційні, зумовлені зростанням ролі інформації в сучасному суспільстві й передбачають оволодіння інформаційними технологіями, вміннями здобувати, критично осмислювати й використовувати різноманітну інформацію;
саморозвитку та самоосвіти, що пов’язані з потребою і готовністю постійного навчання як у професійному відношенні, так і в особистому та суспільному житті;
компетенції, що реалізуються в прагненні й здатності до раціональної продуктивної, творчої діяльності .
З роками навчання учнівські компетенції, які повинні бути сформовані в процесі шкільної історичної освіти, поступово ускладнюються. Результатом навчальної діяльності учнів з історії, на думку О. Пометун та Г. Фреймана, повинні стати такі компетенції:
хронологічна – передбачає вміння учнів орієнтуватися в історичному часі;
просторова – орієнтування учнів в історичному просторі;
інформаційна – вміння учнів працювати з джерелами історичної інформації;
мовленнєва – будувати усні та письмові висловлювання щодо історичних подій і явищ;
логічна – аналізувати, пояснювати історичні факти, формулювати теоретичні поняття, положення, концепції;
аксіологічна – формулювати версії й оцінки історичного руху та розвитку.
Набуття цих компетенцій учнями можливе за умови цілеспрямованої роботи під час навчального процесу з предмету за конкретними напрямами. Так, формування хронологічної компетентності учнів забезпечать розгляд суспільних явищ в розвитку та в конкретних історичних умовах певного часу; зіставлення історичних подій, явищ із періодами (епохами), а також орієнтація на використання наукової періодизації історії як способу пізнання історичного процесу.
