В другій половині ХVІІ ст. Італія ще не раз ставала полем бою між Францією та Іспанією. Майже всі князівства були пішаками в руках великих держав. І лише Савойя вела самостійну політику. В 1614-1615 роках навіть вела війну з Іспанією, спираючись на Францію. Функціонували інквізиція, католицька реакція. Фактично лише Венеції вдалося відстояти свою внутрішню самостійність. Кінець ХVІІ ст. був часом, коли католицька реакція всюди ослабла. Зовнішньополітична ситуація на кінець ХVІІ ст. певним чином налагодилась. Венеція уклала в 1699 році мир з турками. Майже в той самий час герцог Савойський примирився з Люд XIV на умовах недоторканості своїх володінь. В першій половині ХVІІІ ст. Італія знову була втягнута в дипломатичну боротьбу та військові зіткнення. Війна за іспанську спадщину поклала край іспанському впливові в Італії. Місце Іспанії зайняла Австрія, до рук якої перейшли Міланське та Мантуйське герцогства, Неаполітанське королівство, володіння іспанців у Тоскані та Сардинія. Герцог Віктор Амадей отримав королівську корону. Наслідками війн першої половини ХVІІІ ст. стало: знищення іспанського панування; формування нової політичної карти; посилення Сардинського кор. – оплоту національної свідомості; послаб Папської держави, що стало сприятливим для подальшого політичного та культурного розвитку Італії. Внаслідок криза почалися реформи фін. сист., в Ломбардії і Тоскані податкова реформа, закриття монастирів і орденів, скасування інквізиції і цензури, духовні осіб тепер відправляються у світський суд, ліквідування обмежень внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Массова урбанізація, відтік до міста, пд обл – сільгосп периферія, з’являється нова феодальна знать з рядів буржуа. Розвивалося сукнарство у Венеції і Флоренції, росло шовкове виробництво в Генуї, Мілані, Павії, Мантуї, Болоньї. Генуя грала все більшу роль у міжрегіональній торгівлі з Іспанією і Португалією, а також Англією і Голландією. У Неаполі влітку 1647 р. спалахнуло повстання плебсу, на чолі якого встав рибалка Мазаньелло. Податковий гніт був чи не основною причиною виступів мас. Особливо тяжким фінансовий гніт був в областях іспанського підпорядкування. З другої половини XVIIІ ст. Італія поступ виходить із криз, до кін століття населення 18 млн. В руках буржуазії починають накопичуватися великі капітали. Підйом промисловості в Ломбардії та Тоскані. Почали з’являтися централізовані мануфактури, на яких працювало 300-400 осіб.
