Леопольд II (1790 — 1792). Держава перебувала в повному розладі. Відмінив багато корисних реформ свого попередника Йосипа II (зокрема, селянську). Франц I (1792-1806 – імператор Священної Римської імперії, з 1804-1835 – імператор Австрійської імперії). Внаслідок поразок від генерала Бонапарта в Італії змушений був укласти невигідний договірв Кампоформіо (17 жовтня 1797), за яким Австрія втратила Нідерланди та Ломбардію, але отримала Венецію, Істрію і Далмацію. При третьому розділі Речі Посполитої (1795 рік) Австрія отримала Краків і частину Малої Польщі між Пилицею, Віслою і Бугом, частину Підляшшя та Мазовії, загальною площею 47 тис. км², і населенням 1,2 млн. чоловік. У 1799 році Франц приєднався до другої коаліції (з Росією і Англією) проти Франції, але поразки при Маренго і Гогенліндене примусили його погодитися на вкрай важкий для Австрії Люневільський мир 1801 р. За ним Австрія знову поступилася Франції Бельгії і лівого берегу Рейну, визнавала Цізальпінську республіку, на користь якої відмовилася від володінь на правому березі Еча, збережених нею по Кампоформійскому договору; зате за Австрією знову затверджено володіння Венецією до р. Еча, Істрією і Далмацією. Франц проголосив себе імператором Австрії (11 серпня 1804 р. ). Після поразки під Аустерліцом, 26 грудня 1805 він уклав Пресбурзький мир, за яким йому довелося пожертвувати Тиролем і Венецією. 6 серпня 1806 він відрікся від корони Священної Римської імперії. За Шенбрунським (віденським) договором (14 жовтня 1809) Австрія втратила Іллірію. Фердинанд I (1835-1848). За імператорів Франца І і Фердинанда І імперією управляв князь Меттерніх (із 1809 р. — міністр закордонних справ і фактично глава уряду, в 1824—1848 pp. — канцлер Австрійської імперії). В першій половині XIXст. Австрія була економічно відсталоюкраїною. Феодальні відносини перешкоджали становленню ринкового господарства. Численні податки пригноблювали селян (існувало близько 240 податків і повинностей). Промислова криза 1847 р. призвела до зростання безробіття, зменшення заробітної платні. Неврожайні 1845—1847 pp. спричинили зростання цін на продукти харчування, голод в окремих районах країни. У березні 1847 р. в багатьох містах імперії сталися голодні бунти й заворушення міської бідноти й безробітних.