(? – 31.03.1340) Роки життя та діяльності Калити Івана Даниловича, московського князя з 1325 р., великого князя Володимирського з 1328 р.
Відіграв значну роль в зміцнені Московського князівства, приєднанні земель навколо Москви, використовуючи для цього допомогу Золотої Орди, для якої він збирав з населення велику данину. Нещадно придушував будь-який прояв невдоволення народу золотоординським ярмом, розправлявся з політичними противниками – іншими князями. Влада Івана Калити поширювалась на ряд земель Північно-Східної Русі (Тверь, Псков, Новгород). Він накопичив величезні багатства (звідси і прізвисько “Калита” – гаманець, сумка для грошей), які використовував для покупки земель в чужих князівствах і володіннях. За князювання Івана Калити Москва стала резиденцією митрополита “всея Русі” Петра, українця за походженням, запрошеного до Москви. Тут він помер, був похований в недобудованому Успенському соборі, що потім став місцем поховання Московських митрополитів, святинею Русі.
1328 - Спадкоємець Петра, митрополит Феогност, офіційно переносить митрополичу кафедру з Києва в Москву.
1337 - Сергій Радонежський прийняв чернецтво у заснованій ним пустелі – майбутній Сергієвій лаврі.
1337 - Олександр Тверської мириться з ханом і дістає право повернутися в Тверь.
1339, 29 жовтня - Тверський князь Олександр Михайлович страчений в Орді.
1340, 31 березня - Помер князь Московський і великий князь Володимирський Іван Калита. Великокнязівський стіл займає його син Сімеон Гордий.