В основі релігійних уявлень словян – поняття про боротьбу двох начал – світлого і темного. До 6 ст. у словян сформувався пантеон богів і низка місцевих пантеонів, крім того, вони наблизились до монотеїзму – до віри у верховного, не християнського бога. Деякі словянські уявлення про всесвіт виходили з індоєвропейського періоду. Пантеон давньослов’янських богів, головні боги мають магічно-правничу, військову, господарсько-природну функції. Пантеон богів: Перун – творець грому та блискавки; Сварог – батько сонця і вогню, від нього походять усі інші боги; Дажбог (Хорс) – теж бог сонця і вогню; Стрибог – у якогось племені бог вітру, в іншого – бог багатств; Велес – бог скотарства, добробуту, торгівлі; Святовит – бог неба та світла, мав військову та магічно-правничу функції; Чорнобог – від нього походять усі нещастя; Мокош – заступниця жінок, з її культом повязувались численні забобони. Практично в усіх словянських племен були культи Перуна і Велеса. Інші популярні боги – Ярило, Доля, Купайло, Род та ін..
У південних словян верховне божество мало імя Бог (сонце, його сина, називали Божичем). Вшановувані богині: Лада, Весна, Морана, Діва, Мокош.
Ушановували як божеств сонце, місяць, зірок, вогонь, воду, гори і дерева.
Особливе ставлення – до істот, що населяли ліси, річки, багна, домівки.
Існували святилища і храми + священнослужителі-жерці.
Словянам 6 ст. були притаманні чесноти і вади варварів: (за Прокопієм Кесарійським) – не злодії і не хитруни, гостинні, «ведуть спосіб життя суворий і невибагливий»; люблять музику і танці, «є спільна мова, жахливо варварська».
Місія Кирила і Мефодія до Великої Моравії – початок словянського книжного просвітництва – спочатку переклади богослужебних книг, згодом починають створюватись релігійна, історична та юридична літератури словянською. Це мова літературна, над діалектна.
