Слов`янознавство – це комплекс взаємопов*язаних наукових дисциплін, які вивчають мову, іст., культ. слов*янських народів в минулому і сьогодні в контексті зв*язків цих народів між собою та інш. Почало формуватись в другій половині 18 ст. – доба національного відродження. Спочатку переважно філологічна (мова, культура, старожитності), видання і критика писемних джерел. Тоді і з*явився даний термін. Існують регіональні особливості щодо предмету вивчення в різних країнах, але сукупність філологічних та історичних особливостей життя, усі прояви життєдіяльності слов*ян.
3 етапи славістики: - друга пол. 18 –сер.19 ст.;- друга пол. 19 – поч. 20 ст.;- 20 ст. – до сьогодні.
- Засновник наукового слов*янознавства – Йозиф Добровський (1753-1829). Становлення на слов*янських землях. (Шафарик, Востоков). 30-40-і рр. 19 ст. –особливий розвиток, преші кафедри славістики в Москві, Санкт-Петербурзі, Казанськ та Харківський університет. 1840 р. – кафедра в Паризькому де Франс. 1842 р. – кафедра історії та літератури слов*янських наріч. Науковці: Яровський, Максимович, Іванішин, Костомаров.
- Славістика перетворилась на сукупність самостійних наукових дисциплін. Видатні історики – Флодинський, Фортинський, Ясицький, Владимирський-Буданов. 1884 р. – історія слов*ян була включена до обов*язкових предметів. Першим читав лекції – Флоринтський.
- сер. 20 ст. – інтеграційні процеси. Виникнення установ – інститут слов*янознавства академії наук, комітет славістів, Міжнародний комітет слов*ян (1955 р.). Підготовка фундаментальних праць – багатотомна історія Болгарії, Польщі, Чехії у 50-х рр. початок проведення міжнародних конгресів, з*їздів славістів (1929 р. – перший з*зд в Празі, 1983 р. – 9-й конгрес відбувсі в Києві).
