З музичним мистецтвом тісно пов'язана й народна хореографія, танцювальна культура.В мелодіях, жестах, рухах заховані надзвичайно глибокі шари давньої культури, світогл.уявлень, символ.обряд.. Вони є суттєвим виявом етнічної культури, тобто проявом саме етнокультурних глибинних і умов і явищ. У танцях, особливо поколу, поєднані народна поезія, муз. і Х.. Цей вид танцювального мис. таночок можна віднести до найдавніших. Виконання обрядових таночків весною сприяло віднов. рослинності, віднов. життя на землі.Рухи дівчат, які, ставши в коло, бралися за руки й водили "ключ", і назви "Кривий танець", "Подоляночка", "Огірочкипупіночки завивайтеся" засвідчують ритуальне значення народної хореографії. Складовою святковообрядової культури є танці та ігри, що супроводжували вечорниці, гуляння молоді, завершення толоки, косовиці, жнив. Тут ритмічними рухами зображалася спритність, завзяття, дотепність, почуття гумору. Це насамперед козачки, полька, гопак, гуцулка, коломийкові, метелиця тощо. Деякі з них дуже давні і можуть виступати своєрідним архетипом етнокультури укр.. Зокрема, танець гопак походить з глибинних шарів слов'янської культури. Пізніше гопак став військовим танцем козаків, а ще згодомелементом святково розважальної кул.Пізнішими видами є сюжетні танці, які відображали якісь конкретні явища, трудові процеси, природу, героїку, волелюбність. Це "Лісоруби", "Ковалі", "Косарі", "Гайдук", "Опришки", "Аркан" тощо. В. Шухевич, досліджуючи побут гуцулів, відзначав, що ініціатива чоловіків досить помітна в танцях.Танці розважальної групи були як сольні, так і мішані, парні. Дуже досконалі в українському народному танці різні хореографічні засоби.. Рухи, жести розкривають зміст танців.У ЗО—40-х роках XX ст. під дією таких факторів, як вплив урбанізованої культури на село, розширення інформативного поля, починають побутувати нові види танців:.Народні танцювальні рухи використовувалися на професійних сценах, в спектаклях,операх,концертах. Одним із таких хореографів, який уславив український танець на світових виставах, був Василь Авраменко, родом із с. Стеблів колишнього Канівського п. Київської губ.. Він організував школи українського національного танцю на еміграції (Польща, Капам США) і створив на основі традиційних народних рухів такі танці, як "Чу мак","СонКатерини","Запорозькийгопак","Козачок” ітак далі. Творчістьйого дуже мало знана в Україні. А саме він творив світову славу української народної хореографії.В Україні на сьогодні немає фахівців з народної хореографії, а значнії, національному танцю загрожує небуття.Свого часу образність музичної і хореографічної мови українських на родних танців привертала увагу професійних композиторів і хореографівПовсякденність нинішнього часу звернена на чуже, хоч би мало виражене, художньо недосконале і низьковартісне. Втрачаючи свою мистецьку самобутність, сучасна культура маргіналів стає малоцікавим явищем у загальному процесі розвитку світової культури.
