Гуцульщина охоплює гірські південні частини Надвірпяпської, Верховинський район Івано-Франківської області, південну частину Вижницького і Путильський район Чернівецької області та Рахівський район Закарпатської області. До історико-етнографічної Гуцульщини нале жать у південно-східній частині північні місцевості Сигота і Вишіва, що к пер входять до території Румунії.Про цей край і його людей написано чи не найбільше з усіх етнографічних районів України. Питання про походження назви гуцулів, а від цієї етнографічної групи і самого регіону, остаточно не з'ясоване. Деякі вчені пов'язую її. його з молдавським гоц, гуц, готуль (розбійник) і, отже, з масовим повстать ким рухом народних месників - опришків у XVIІ-XVI11 сг. Інші - зі словами кочувати, кочули (кочул - пастух), вважаючи гуцулів первісно кочовим племе нем; ще інші — з назвою тюркського племені узів, від яких мали б начебто ПО ходити гуцули. Етимологію назви гуцулів деякі автори шукають також в давньо руському племені уличів.Заселення Гуцульщини і взагалі Українських Карпат відбувалося, як їв реконливо засвідчують джерела, з давнього часу і йшло здебільшогоі півночі на південь шляхом поступового просування в гори на річкових цо линахтагосподарськогоосвоєннягірськихсхилів. Основним ко лонізаційним елементом були східні слов'яни, хоча цілком можливе і кочування та поселення тут решток давніх тюркських, східно-романських пле мен, сліди їхніх впливів позначилися, зокрема, і на традиційно-побуїовій культурі гуцулів.Специфічні риси має господарство, мова і культура. Споконвіку гуцули займалися скотарством, зокрема відгінним, з перевагою вівчарства в його структурі. Поширеними булилісові промисли, сплав лісу по гірських річках. Через природно-географічні особливості Карпат землеробство було розвинене слабко. Гуцули відомі художніми промислами, обробкою металу, гончарними виробами, килимарством. Основним матеріалом для одягу гуцулів були домотканевовнянесукно, овече хутро та саморобна шкіра. Але компоненти традиційного вбрання, зокрема святкового та обрядового, відзначалися багатою орнаментацією, прикрасами, вишивкою, аплікацією, тисненням на шкірі, металічними ви робами. Особливі й різні додатки до одягу - топірець, шкіряна торба-тобівка, черес, нашийні жіночі прикраси тощо. Своєрідні архаїчні риси стійко зберігалися в сімейному і громадському побуті з властивими йому патріархальними устоями, повагою до батьків і сільських старійшин. У традиційних знаннях, віруваннях, звичаях, обрядах простежуються відбитки духовного життя різних епох, починаючи від первіснообщинного ладу, поєднання давніх язичницьких і пізніших християнських елементів, фантастичних ірраціональних уявлень з практичним досвідом, набутим і перевіреним упродовж віків. Здавна Гуцульщина відома й оригінальним ужитково-декоративним мистецтвом: керамікою,різьбленням по дереву,чудо-писанками, художньою обробкою металу, шкіри.
