Франко (1856-1916) український вчений, гром. діяч, етнограф. Літературна і наукова спадщинавеличезна і різноманітна. На думку Франка етнографія повинна займатись науковим узагальненням матеріалу сучасного життя народу, а для кращого його розуміння вивчиня минулого. Франко вважав що в етнографічному дослідженні сучасного і минулого життя народу треба обов’язково використовувати дані інших наук – історії, статистики, археології. Перші кроки діяльності Франка як етнографа припадають на кін 70-х років. Саме в цей час в Надн. Україні проводиласьвелика етнографічна робота, розгортала свою діяльність РГТ, організовувались експедиції, публікувались етнографічні і фольклористичні матеріали. Свої етнографічні спостереження він хоча дуже рано. Після закінчення7-го класу відвідав багато міст України, під час подорожей записував народні пісні, коломийки. Оповідання. У 1876 у журналі«Друг» відкриває розділ в якому публікує весь зібраний матеріал. Історіографічні праці Франка в галузі етнографії і фольклору стосувалися загалом Галичини. У 80-хФ намагається організувати масове збирання матеріалів про життя і побут українців, розширити територію етнографічної спадщини, залучивши до цієї праці студентську молодь. У 1883 створює «Етнографічно-столичний кружок» у Львові. За рік існування гурток провів 12 засідань. У 80-х порушує питання про необхідність комплексного і всебічного дослідження побуту і культури народу, значного розголосу набрала робота в Галичині. В 1898 р. вісторико-філологічній секціях НТШ була створена етнографічна комісія в якій Ф. працював спочатку членом, а пізніше головою. Основною його діяльністю в цьому періоді було те що він приступив до розробки конкретних питань в етнологічних дослідженнях. На поч. 20 ст. працює, як голова етнографічної комісії НТШразом із секретарем цієї комісії Гнатюком. За ініціативи Франка було зібрано експедиції для збирання матеріалу. Широко було розповсюдження для збирання матеріалів для музею НТШ.
