Нацистський «новий порядок» в Україні
Травень 1940 р. — розробка німцями плану «Ост», який передбачав такі заходи:
— германізацію та колонізацію території Східної Європи, у тому числі й українських земель;
— фізичне знищення частини слов'янського насе-лення;
— перетворення найвитриваліших і здорових пред-ставників слов'янства на рабів;
— масовий терор проти євреїв та циган; холокост;
— масова депортація населення Західної України до Сибіру і т. ін.
Згідно з планом на окупованій території України німці встановили «новий порядок».
Основні заходи «нового порядку»:
— скасування чинності радянського законодавст-ва, введення німецького кримінального права і судів; — запровадження комендантської години; — дискримінація українського населення;
— тотальний терор (трагедія Бабиного Яру в Києві, Дробицького Яру — в Харкові, знищення насе-лення у Янівському концтаборі; всього в Україні існувало 180 великих концтаборів і 50 гетто);
— примусова мобілізація робочої сили в Німеччину (2,5 млн чол.);
— економічний визиск України (вивезення хліба, продовольства, устаткування заводів і фабрик, культурних цінностей і навіть чорнозему до Німеч-чини);
— збереження колгоспної системи під новою назвою «общинні господарства» (за винятком західно-українських земель);
— використання примусової праці місцевого насе-лення тощо.
Нелюдський «новий порядок» призвів до ор-ганізації руху Опору фашистським загарбникам на окупованих територіях.
Радянська течія — Партизанський рух (1942 р. — створення Українського штабу партизанського руху (УШПР) на чолі з Т. Строкачем; діяльність в Україні пар-тизанських загонів на чолі з О. Сабуровим, О. Фе-доровим, М. Наумовим, С. Ковпаком та ін.).— Підпільний рух (діяльність в Україні в роки війни 23 обкомів КП(б)У та 9 підпільних обкомів комсо-молу, усього діяло понад 3,5 тис. підпільних ор-ганізацій і груп).
Форми боротьби:
— диверсії на комунікаціях ворога, знищення ліній зв'язку, доріг, мостів;
— розгром ворожих штабів, гарнізонів, комендатур тощо;
— збір розвідувальних даних;
— розповсюдження листівок, газет із закликами до боротьби проти окупантів;
— визволення військовополонених та порятунок людей від вивезення на каторжні роботи до Німеччини;
— рейди в тил ворога.
У результаті партизанський та підпільний рухи зеретворилися на важливий чинник перемоги над зорогом.
Національна течія
— Оунівський рух, у якому в 1940 р. відбувся розкол на ОУН(М) на чолі з А. Мельником та ОУН(Б) на чолі з С. Бандерою. Члени ОУН не зійшлися в по-глядах на методи досягнення мети — створення незалежної України: бандерівці робили ставку на власні сили й активні методи боротьби, а мельниківці покладали великі надії на Німеччину.
Форми боротьби:
— створення органів місцевого самоврядування;
— участь у створенні й діяльності української преси, культурно-освітніх закладів, через які поширюва-лися самостійницькі настрої;
— створення підпільних, партизанських і регуляр-них військових структур.
У результаті національна течія зберегла ідею не-залежності України й зробила свій внесок у розгром німецько-фашистських загарбників.
