Мистецтво ораторства (риторика ,красномовство ) відоме ще з античних часів .У середні віки християнство витворило особливий вид церковного красномовства ,яке стало складовою візантійської культури ,а з пош.християнства у Європі інтегрувалося у культури інших народів.Проповідницьке слово тлумачило і популяризувало християнське віровчення ,несло красу промовленого слова ,сповнювало урочистості і натхненності слухачів .Відтак проповідь стала не лише обов’язковим елементом культових відправ ,а й літер.жанром ,до якого вдавались церковні діячі.
Жанр проповіді у давньоукр.літер.виник за таких умов:
- впровадження християнства на Русі і потреба у пропаганді нового віровчення;
- становлення у рус.церкві літургії;
- зростання авторитету слова (Божественного слова);
- проповідницьке слово покликане сприяти релігійному вихованню .
Схема і жанрові постулати проповіді запозичені із візантійської риторичної традиції .Виділ.
Урочисту проповідь проголошували на великі християнс.свята ,вона була призначена для церковної еліти.
Щоденна проповідь ,прилаштована до християнського календаря ,вшановувала певного святого чи подію із біблійної історії .•Проповідь як форма релігійної пропаганди і засіб християнського виховання водночас була і літературним твором ,зафіксованим на письмі .
Вона не лише своїм змістом ,а й художньою формою звернута не стільки до свідомості віруючих ,скільки до їхніх емоцій . Адже емоції ,естетичні переживання може викликати мовлення ,побудоване за правилами худ.творчості .До памяток проповідницької прози доби Київ.Русі належить «Слово про Закон і Благодать» Іларіона .До проповідників часів Київ.Румі належить Кирило Туровський.
