Житіє – епічний повчальний твір із розвинутими сюжетом, побудованим на матеріалі біографії реальних або легендарних осіб. Котрих християнська церква проголосила святими. Данило Паломник (поч. 12 ст)- письменник і мандрівник, автор популярного в Київській Русі паломницького твору «Житіє і хоженіє Данила. Руської землі ігумена». Житіє започаткувала паломницький жанр на Русі. Твір було перекладень англійською, французькою і німецькою мовами. Паломниками називали мандрівників до святих місць. Які за традицією приносили із собою гілочку пальми – як свідчення того, що вони побували в далеких краях. Об’єктом релігійного благоговіння, поклоніння християн було Свята Земля – місця пов’язані з народженням, життям, смертю, воскресінням. Першим паломницьким твором в українській літературі є «Житіє і хождєніє Данила Паломника». Він належить до найдавніших літературних пам’яток Київської Русі. Данило,здійснивши подорож у Палестину між 1106-1108 рр, детально описав святі місця. Популярне на Русі його хоженіє збереглися в кількох редакціях і більше ста списках. Хоженіє дає підстави вважати що Данило – типовий представник руських письменників 12 ст – людина освічена, добре обізнана зі Святим Письмом. Зміст і композиція. Починається твір коротким вступом, у якому письменник по – християнські представляє себе «худшим» між паломниками. Щоб читач не подумав, що він вбачав у своїй мандрівці особливу заслугу. Далі Данило описував святі місця, кожному з яких присвятив окремий розділ. Найзначнішими місцями були – Єрусалим, Йордан, Мертве море, гора Ліван). У композицію «Хоженіє» закладено характерну для ранньої середньовічної європейської літератури ідею руху. Данило нічого не писав про те звідки вирушив до Святої Землі і якою була його дорога туди і назад. Це було не обов’язково, увага зосереджувалась на святих місцях. Паломник мав описувати лише те, що викликало релігійний інтерес, все інше вважалося негідним запису. Однак Данило часто порушував канони жанру. Стиль паломницького твору залежав від завдань які ставив перед собою автор. Він повинен був точно і достовірно розповісти про відвідані ним святі місця. Хоженію характерна топографічна означеність. Данило вказував на великі відстані між містами- сусідами. Він визначав розміри споруд, називав кількість архітектурних деталей. Описи Данила завдяки точності тривалий час слугували своєрідним довідником. У розповідях про Святу Землю простежуються патріотичні настрої Данила. Для яскравішого зображення побаченого він проводить паралелі з рідною природою, що надає опису ліричного звучання. Простота, точність, багатство історичних та легендарних відомостей зробили цю розповідь особливо популярною в Київській Русі. Оціних хоженіє Франко.
