Актантні моделі Альгірдаса Жульєна Греймаса.Вчинки здійснюються персонажами. Формувати класифікацію розповідних персонажів розпочав ще Пропп, а узагальнення його концепції здійснив Греймас. Він розділив структуру дійових осіб на два рівні - актантів і акторів. Актор - конкретна дійова особа ,яка виконує певну структурну роль в оповіді, а сама ця роль, позиція в оповідній структурі називається актантомю. Типологія актантіву будь-якому оповіданні включає шість членів ,шість ідеальних центрів притягання ,розподілених за трьома значеннєвими вісями:вісь комунікацій ,вісь пошуку ,і вісь боротьби . Структура актантного сюжету і його втілення в акторах говорить npo ідеолоrіго твору і про ситуаціго героя Класифікаціи наративних сгруктур Жерара Женетта. Рівень дискурсу («сюжеry») організуеться як система наративних фігур. Женеrг пропонуе розглядати будь-яку оповідь як аналог моввленневої фрази, зміст якої завжди можна резюмувати. У фразі головний діючий елемент - це діеслово, яке мае систему граматичних категорій. Цю систему –головним чином час ,вид і стан –Женетт використовує для класифікації наративних фігур .Для часу основою фігурою є порушення часової послідовності подій,розповідт може відходити назад і забігати вперед .Інші прийоми пов’язані з частотністю:є події повторювані й одиничні ,і оповідач може позначати ряд повторюваних подій один раз або навпаки ,розповідати про ту саму подію декілька разів. Нарешті, темп оповідання може по- різному співвідноситися з темпом історії .Реально дискурс про події практично ніколи не збіrаетьси за темпом із цими подіями, але як правило між ними не бувае навіть рівномірного, пропорційного співвідношення: оповідання то прискорюеться, то сповільнюеться. Женетт виділяе чотири типові темпи оповіді: 1) резюме, коли оповідання протікае набагато швидше від подій ,але все ж, викладае їх більш-менш безперервно; 2) дескриптивна nауза — повна зупинка оповідання, яке замінюеться детальльним описом пейзажу, речі, особи і т.д.; 3) сцена, тобто сегмент тексту, де темп оповідання імітуе реальний темп подій і особливо реплік (це, звісно ж, ілюзія одночасності); 4) еліпсис — розривае оповідання, повністю пропускаточи певний фраrмент історії .
