Суміжні змістоформи виникають внаслідок взаємодії літературних родів. Поєднання епічних і ліричних елементів породило ліро-епічні твори: баладу, думу, билину, байку, сатиру, буколіку, співомовку, ліро-епічну поему, роман у віршах.
Балада- Первісно ,це танцювально-хорова пісня середньовічної поезії Зх.Європи з чіткою строфічною організацією .Пізніше-невеликий фабульний твір,в основі якого лежить певна незвичайна пригода .тому баладу часто називали маленькою поемою.тепер балада – це епічний жанр казкового ,фантастичного чи легендарного змісту .
Балада виникла у 12 ст. в народному мистецтві провансу .укр.балада розпочинається з творів Гулака-артемовського ,Шашкевича та інш.
Дума-ліро-епічний ,віршовий твір ,особливий різновид фольклорних епічних пісень ,в яких оспівується героїчне історичне минуле укр..народу,переважно часів визвольної боротьби .генетично думи сходяться до похоронних голосінь ,історичних пісень та балад .В широкий обіг термін дума ввів на поч..19 ст.Максимович.За свідченням Сарницького дума мала в 16 ст.елегійний настрій ,ліричне забарвлення .Залежно від змісту й характеру проблематики думи поділ.на історичні й побутові .Думи відрізняються від інших народно-пісенних жанрів специфічною композиційною будовою та ритмічною організацією.
Билина – героїчна ,епічна пісня ,пош. В 9-13 ст.В народі подібні пісні називали «старинами».Основний зміст билин –розповідь про героїчні подвиги та діяння руських богатирів у боротьбі з поневолювачами рідної землі . Билинні тексти прийнято поділяти на два типи 1)військові,власне героїчні (про Іллю Муромця)2)СОЦ.ПОБУТОВІ,В ЯКИХ,ПРОТЕ,ЗАВЖДИ НАЯВНИЙ І ГЕРОЇЧНИЙ ЕЛЕМЕНТ (БИЛИНИ ПРО Садка ) .Окрім цього ,усі билини діляться на два цикли –київський та новгородський .
Байка-невеликий ,частіше віршований алегоричний твір повчально-гумористичного або сатиричного характеру . Складається з оповідної частини та висновку-повчання. У вчинках персонажів Б. — звірів, птахів, рослин — вбачаються і висміюються людські вади. Засновником Б. вважається легендарний еллін Езоп (VI-V ст. до н.е.), іменем якого (езопівською мовою) називають інколи підтекст художнього твору. Сучасна Б. різниться від античної переважно віршованою формою, їй притаманна астрофічна будова, різностопний ямб, що називається байковим віршем (різновид вільного вірша), здебільшого з парним римуванням. Жанр Б. має свою традицію в Україні.
Буколівка –віршові або прозаїчні твори,в яких оспівується тихе,спокійне й щасливе життя жителів переважно сільської місцевості ,зображуваних на фоні прекрасних картин природи.витоки буколічної поезії вбачають у народних піснях сицилійських пастухів про кохання та смерть напівлегендарного пастуха Дафніса.Як жанр буколікуа оформл.в літер.давн.Греції у творчості поета Феокріта.Різновидами буколічної поезії є ідилія та еклога.
Співомовка-невеликий вірш сатиричного або гумористичного змісту ,в основі якого лежить народний анектод ,приказка.Жанрові особливості твору такі: описується один комічний чи трагікомічний випадок ,події зображуються стисло ,динамічно .Героїінебагато.Кінцівка –дотепний афористичний вислів.
Поема-один із жанрів ліро-епосу .Це великий віршований твір ,у якому порушуються важливі проблеми минулого ,сучасного,майбутнього .У поемі зливаються воєдино епічні і ліричні елементи .Поема часто має елементи драми.Залежно від того,які елементи домінують у поемі ,виділ.так її жанрові різновиди:епічна ,лірична ,драматична.Помітне місце жанр поеми посідає в сучасній укр..літер.
Специфічними міжродовими утворенням стали художні біографії (документальна біографічна худ.проза) й мемуари,які мають ознаки як жанрів худ.літер.
Мемуари-субєктивне осмислення певних історичних подій чи життєвого шляху конкретно-історичної постаті ,здійснене письменником у худ.формі із залученням них справжніх документів свого часу ,глибоким співвіднесенням власного духовного досвіду з внутрішнім світом героїв,соц..та психологічною природою їхнії учинків .Найпростішою жанровою формою мемуарів є некрологи ,письменницькі записники ,нотатки.
