Творчість має передусім психологічні спонуки,до яких зараховують прагнення до самовираження самопізнання, витіснення психічних комплексів(сублімація), бажання отримати психологічну або моральну насолоду(гедонізм). Самоізолюватися від дійсності, яка не влаштовує творця. Як свідчать факти історії літератури, письменник народжується тоді. Коли вдало поєднуються його внутрішні потреби, творчий потенціал зі сприятливими обставинами. Психологія пояснює природу художнього таланту як здатність людського мозку створювати і тривалий час утримувати в стані збудження нейронну модель мети, до якої спрямована думка і діяльність людини. Літературний талант - високорозвинена здібність людини до словесної творчості. Важливу роль у творчому процесі відіграє натхнення – психічний стан митця, якому притаманні швидкоплинність, розгалуженість асоціацій. У творчості важливе значення має мотивація – спонукальна причина дії і вчинків письменника. Визначальну роль тут відіграють внутрішні мотивації, які мають психологічний підтекст, виникають спонтанно або цілеспрямовано і завжди пов’язані з творчим інтересом та емоційними переживаннями.
