У 458 р. до н.е. була поставлена Есхілова «Орестея» - єдина трилогія, що дійшла до нас повністю. Кожна з її трагедій становить закінчений твір, а всі вони разом об’єднані спільністю сюжету й системою художніх образів, кожна наступна трагедія є продовженням попередньої. «Орестея» заснована на Троянському циклі міфів, зокрема на драматичній історії проклятого богами дому Атрідів. Передісторія трилогії така.
В Аргосі царював Пелопс, проклятий убитим ним героєм. Це прокляття падає і на синів Пелопса – Атрея і Тієста. Останній спокусив дружину свого брата – Аеропу. Обурений Атрей помщається Тієстові жахливим чином – запрошує його до себе в гості й частує м’ясом убитих Тієстових дітей. За це боги прокляли рід Атрея, що вплинуло на долю його синів – Агамемнона і Менелая.
Есхіл також дотримувався думки про те, що пролита кров, подібно до ланцюгової реакції, викликає нову кров.
Основою всіх відомих нам трагедій становили легенди та міфи. Щоправда, драматург, якщо того вимагав його ідейно-зудожній задум, сміливо йшов на деякі зміни в них. Так, щоб зробити образ Клітемнестри більш драматиничм, Есхіл вкладає їй у руки сокиру, і вона сама вбиває чоловіка – Агамемнона, хоч за мфіом герой загинув від руки коханця Клітемнестри Егіста.
