Внаслідок труднощів історичного життя України у вітчизняній традиції народна культура зіграла виключну роль. Справжніми творцями і носіями культури продовжували залишатися широкі маси суспільства — селяни, козаки, ремісники. Культурний розвиток Русі піднявся на новий щабель після прийняття християнства. Разом з ним відбулися якісні зміни в світогляді і побуті русичів; нова релігія широко відкрила двері культурним впливам Візантії в усіх галузях життя; з'явились численні церковні книги тодішньою болгарською мовою, яку добре розуміли на Русі, і цим було покладено початок роздвоєнню між мовою народною, про яку майже нічого не відомо, і мовою книжною. Християнство стало ідеологічним підґрунтям для феодальних відносин, сприяло входженню України-Русі в європейський культурний світ. Однак навіть і після цього Україна-Русь не втратила самобутності, своєрідності в усіх галузях культури.
У духовній культурі українського народу провідне місце належить обрядам, звичаям, народній творчості, мистецтву, які своїм корінням сягають у давні часи родоплемінних відносин. Так, основним змістом аграрно-календарних обрядів є поклоніння Землі, Сонцю, силам природи. Вони передавали нащадкам знання, навички і традиції сільськогосподарського виробництва. З давніх часів збереглися такі обряди, як різдвяні колядки, свята весни, надії на успішний збір урожаю, осінні свята тощо. Міфологія, релігія, мистецтво, філософія — основні форми духовної культури, які найбільш очевидно належать до неї
Духовна культура має деякі важливі риси, що відрізняють її від інших галузей культури:
—неутилітарність.. Духовна культура за своєю сутністю безкорисна. Її сутність не користь, не вигода, та «радість духу» — краса, знання, мудрість. Вона потрібна людям сама собою, а не заради вирішення будь-яких зовнішніх у відношенні до неї утилітарних завдань
— у духовній культурі людина у порівнянні з іншими галузями культури отримує найбільшу свободу творчості.. Свобода творчості проявляється уже в стародавніх міфах. Важливе значення вона має у будь-якій релігії. Безмежний простір для творчості представляє мистецтво;
— творча діяльність у духовній культурі — це особливий духовний світ, створений силою людської думки. Цей світ незрівнянно багатший, ніж реальний світ. У ньому поряд з образами дійсності існують образи незвичайних явищ. незважаючи, що цей світ наповнений вигадками, він існує за своїми власними законами і впливає на наше життя, може, навіть більше, аніж реальний світ чи реально існуючі люди.
— духовна культура найбільш чуттєва, бо відчутніше реагує на зовнішній вплив галузь культури. Вона спроможна відчувати найменші зміни у житті людей і відгукуватися на них змінами у собі.
