Дослідження з історії перекладу активізувалися від 1990-х р. Переклад почали розглядати як націєтворчий чинник, як чинник утвердження українства. Ідеї таких досліджень запозичували з лінгвокультурології та теорії полісистеми. Застосувати отримані результати можна, створюючи підручники з історії українського художнього перекладу, повної історії української літератури, історії української культури. Затвердження державного статусу української мови на території України сприяло становленню її як мови науки й техніки, а це стимулювало дослідження у галузі перекладу термінів, відтворення звучання іншомовних власних назв українською мовою та українських – іноземними мовами, жанрових проблем науково-технічного перекладу. Така ситуація зумовила ще більшу потребу в підручниках із перекладу, де б українська мова була цільовою або вихідною.
Зі здобуттям незалежності Україна потребувала кваліфіковані кадри,які б могли забезпечити розвиток перекладацької діяльності. Потрібні були спеціалісти у письмовому та усному перекладі, що мати змогу працювати із іншими країнами, підписувати міжнародні договори. Потрібного рівня в інтернаціональних стосунках між Україною та іншими країнами світу будо досягнуто в період з 1993 по 1994 рік, не без допомоги перекладу. В результаті чого переклад художньої літератури у видавничих будинках зупинився на деякий час. Єдиним функціонуючим органом продовжив публікувати роботи перекладу художньої літератури з іноземної мови. Це був журнал «Всесвіт». За всі роки свого існування журнал випустив у світ більше 1000 художніх робіт – романів, очерків, которких історій, поем та віршів. Український читач отримав змогу зануритися у світ іноземної літератури, яка була перекладена на високу рівні завдяки плідній роботі перекладачів. Заснований у січні 1925 року Миколою Хвильовим, Василем Елланом-Блакитним та Олександром Довженком у Харкові, журнал «Всесвіт» є найстарішим літературним журналом України. У жовтні 1934 року перестав виходити. Відроджений у 1958 р. у Києві за сприяння тогочасного завідувача відділу ЦК КПУ з науки і культури Федора Овчаренка. За час свого існування часопис надрукував більше півтисячі романів, тисячі поетичних добірок, повістей і драматургічних творів, тисячі статей, розвідок, есе, репортажів, інтерв'ю авторів із 105 країн світу в перекладах із 84-х мов світу. Перекладачі , які працювали в журналі : Пінчевський, Мітрофанов, Пасічина (спеціаліст чеської, словацької та польської літр.)ю Тісно зв2язаними з журналом у різні роки були : Лукаш, Кочур,Стеценко, Борис Тен, Лісняк, Перепадия, Попович, Сенюк, Філіпчук, Литвинець, Москаленко, Шовкун.
Були надрукованні роботи німецьких, австрійських, швейцарських авторів. Публікувалися такоє декілька разів роботи із Франціїї та її колоній; Іспанія та країни Латинської Америки. Друга половина 20 століття : роботи Скандинавії, Балтійських майстрів. В результаті роботи журнал випустив багатьох перекладачів художньої літератури.
