Герасимов дмитро - (Митя Малий) (ок. 1465 — після 1536), дипломат, перекладач, помічник св. Геннадія Новгородського в боротьбі проти жидовствующих, учасник Геннадиевского кружка. Товмач (перекладач) Посольського наказу, побував у багатьох країнах Західної Європи й неодноразово брав участь у прийманні посольств. В 1525 доставив важливе послання Василя III римському татові Клименту VII, цікавився визначний пам'ятками «вічного міста». На підставі розповідей Герасимова картограф Б. Аньезе склав одну з перших карт Росії, а італійський письменник П. Джовио написав змістовну книгу про Московии й охарактеризував свого співрозмовника як «людину досвідченого в справах державних і особливо знаючого у Свящ. Писанні». Разом з товмачем Власием Ігнатовим для Геннадиевского перекладу Біблії переклав назви псалмів з німецької Псалтирі, а також з латинського, імовірно для полеміки з «жидовствующими», антиіудейські трактати Н. де Ліра й Самуила Евреина. В 1518-19 співробітничав з Максимом Греком у перекладі Розумної Псалтирі. Учений грек диктував йому й Власию Ігнатову переклад із грецького на латинь, а вони вже — Михайлу Медоварцеву й Силуану — переклад з латині на церковнослов'янський. Л.К.
Перекладацька діяльність Герасимова почалася близько 1500 року. У цьому році він перекладав (разом зі своїм багаторічним співробітником і колегою по Посольському двору, видним московським дипломатом Власом Ігнатовим) надписання псалмів з німецької для архієпископа Геннадія; деякі дослідники припускають, що Герасимов і Ігнатов перевели з латині передмови і тлумачення Ієроніма в знаменитій Геннадієвській Біблії 1499 року. Дмитро також переклав з латини трактат Миколи де Ліри (1501), спрямований проти іудаїзму. Інший трактат аналогічного змісту авторства Самуїла Евреинов (1504) переведений або їм же, або Миколою Булеві («Микола Немчин»); в 1979 році знайдений автограф Герасимова, який, щоправда, може бути і копією. Робота над цими двома текстами також пов'язана із замовленням новгородської кафедри і викликана була тоді у розпалі боротьбою проти єресі жидівство; активним діячем цієї боротьби був саме владика Геннадій Новгородський.
Цитуючи псалми, Герасимов використовував в основному прийнятий у його час церковнослов'янська переклад, проте в деяких випадках для кращої «ув'язування» з коментарем кілька редагував його. У додатку до праці дано чотири Символу віри, славослів'я Амвросія Медіоланського, сказання про перекладі Старого Завіту з єврейської на грецьку мову, католицькі правила тлумачення Священного писання і Коротка хронологія по Ісидору Севільському, так званий «Етімологіарій»; Ісидорових хронологію Герасимов забезпечив власними примітками, що зіставляють її зі слов'янської. Праця цей він закінчив 15 жовтня 1535 (ряд дослідників датують рукопис 1536 роком); 70-річний перекладач називає себе «Дмитре, грішній і мало вчений Схоластик, рекше учень».
Герасимову належить робота, що поєднує в собі переклад і філологічний працю: російська версія середньовічної компіляції класичної античної граматики латинської мови Елія Доната («Донатус»). Тут перекладач запропонував граматичну термінологію, а також аналоги латинським граматичним категоріям, наприклад, перевів плюсквамперфект («минулої пресвершенное») російською вторинним імперфектівом на -ива-, поєднаним із закінченнями різних церковнослов'янських минулих часів (amaverat-люблівал', аналогічна форма від дієслова 'хотіти ' виглядала якхагодівал', типово російська, а не церковнослов'янська) , що служить цінним свідченням семантики відповідних видових форм у живій мові XVI століття. На роль граматики Герасимова не просто як пам'ятника граматичної думки, але і як лінгвістичного свідоцтва звернув увагу П. С. Кузнєцов.
