Багато істориків вважають, що шумерська цивілізація така ж давня, як і єгипетська. Шумерська традиція приписує винахід писемності людині - правителю міста Урука. Коли гонець не сміг запам’ятати одне з послань, правитель тут же винайшов писемність і записав своє послання на глиняній табличці. Древній Шумер мав високий рівень розвитку культури перекладу. В перекладацькій діяльності в Шумері велику роль відіграли школи «е – дуба» (тобто «дім табличок»), які почали діяти з ІІІ тис до н.е. Кожен писець мав володіти й відповідно перекладати двома мовами – шумерською та аккадською. Завоювання Шумеру Вавилоном мало великий вплив на вавилонську культуру, що активізувало розвиток перекладацької діяльності. Перекладачі іменувались «драгоманами» і «сепіру», крім того, з'явилась ієрархія: царські, храмові, воєнні перекладачі і тп.
Формування аккадської літератури Вавілону відбулося значним чином завдяки перекладам шумерських текстів. Вважається також, що знаменита «Поема про Гільмеша» має шумерське походження.
Найдавніша форма письма – шумерський клинопис – виникла в Месопотамії. Такі письмові знаки постали ще чотири з половиною тисячоліть тому у формі текстів на двох і трьох мовах, виконаних на глиняних табличках, знайдених під час археологічних розкопок. Саме старовавілонські таблички релігійного змісту, написані шумерською та аккадською мовами, – найдревніші свідки перекладацької діяльності.
Свідченням перекладацької діяльності, що існувала в ІІІ тисяч до н.е, є глиняні таблички, знайдені в бібліотеці Ніневії – столиці Асирії. Асирійський цар Ашшурбаніпал (669-633 до н.е.) наказав зібрати в одному з палаців всі древні вавілонські і шумерські тексти. Значну частину колекції становили багатомовні словники, які використовувались для перекладів шумерами і вавилонянами. Найдревніші відносяться до періоду правління Саргона Аккадського (2872 – 2817 до н.е.).
