Починаючи розгляд першого питання, студенти мають усвідомити, що роз‟єднаність українських земель, які були поділені між СРСР, Польщею, Румунією та Чехословаччиною, була не лише трагедією української нації, а й одним із складових чинників напруженості в Європі. Різні політичні сили, включаючи Німеччину та СРСР, розглядали „українську карту” як зручний привід до початку захоплення інших держав.
Важливою подією, яка прискорила розв‟язання Великої війни, стало підписання 23 серпня 1939 р. пакту Молотова-Ріббентропа (Договір про ненапад між СРСР та Німеччиною). Згідно його складової – таємного протоколу, була досягнута домовленість про розмежування сфер інтересів у Східній Європі, що відкривало шлях Німеччині та СРСР для агресії. 1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу, що і стало початком Другої світової війни. 17 вересня 1939 р. під приводом захисту українського та білоруського населення на територію Польщі вступили частини Червоної армії.
Згадані події викликали новітній український процес – протягом 1939-1940 рр. відбулося етнічне возз‟єднання українського народу в одній державі, на той час УРСР. Під наглядом сталінського режиму, в умовах піднесення місцевого населення, в жовтні 1939 р. у Львові відбулися Народні збори, які у прийнятій Декларації проголосили встановлення радянської влади та висловили прохання про возз‟єднання з УРСР. В листопаді 1939 р. з прийняттям законів Верховних Рад СРСР та УРСР Західна Україна увійшла до складу радянської України. В руслі попередніх радянсько-німецьких домовленостей, влітку 1940 р. Румунія була вимушена звільнити Північну Буковину та Бессарабію. В серпні 1940 рр. Північна Буковина та частина Бессарабії були включені до складу УРСР. З ряду повітів Бессарабії та Придністров‟я було утворено Молдавську РСР.
Важливо підкреслити, що цей процес мав досить суперечливі наслідки. З одного боку, вперше за багато століть в межах однієї держави (хоча і формальної) об‟єдналася більшість українських етнічних територій, що стало визначальною подією в житті українського народу.
З іншого, на нові терени поширився сталінський тоталітарний режим, який призвів до прискореної „радянізації” новопридбаних територій, тобто руйнування усіх існуючих політичних, соціально-економічних та культурних інституцій. Поряд з початком українізації західних територій, запровадження соціальних програм (розширення мережі шкіл, безкоштовне медичне обслуговування, ліквідація безробіття), націоналізації підприємств та ліквідації поміщицького землеволодіння нова влада принесла сюди і репресивну політику.
Так, ліквідовується кооперативна і приватна торгівля, розпочинається насадження примусової колективізації, утиски проти церкви, репресії проти „буржуазних спеціалістів”. Була заборонена діяльність всіх, в тому числі і українських, політичних партій, закривалися громадські, культурні та наукові установи – серед них „Просвіта”, Наукове Товариство ол. Т.Шевченка у Львові тощо. Органи безпеки СРСР розпочинають масові арешти різних верства населення, масові „чистки” та депортації. Протягом кінця 1939 р. – весни 1941 р. з Західної України та Західної Білорусії (не враховуючи Бессарабії та Буковини) було депортовано на Схід СРСР, до Сибіру близько 1,2 млн. жителів (10% населення), в тому числі 500 тис. українців.
Щодо проблеми участі України у Другій світовій війні (1939–1945 рр.), ми вважаємо за доцільне скомпонувати об‟ємний матеріал за IV блоками:
І. 01.09.1939 р. – 22.06.1941р. – початковий період Другої світової війни, коли масштабні військові дії проходили поза межами УРСР.
ІІ. 22.06.1941 р. – листопад 1942 р. – початок агресії Німеччини та її союзників проти СРСР (Велика Вітчизняна війна), оборонні бої, окупаційний режим в Україні.
ІІІ. Грудень 1942 р. – жовтень 1944р. – битва за визволення України, коли на її території було проведено біля 20-ти великих військових операцій.
IV. жовтень 1944 р. – травень 1945 р. – завершальний період участі України у Другій світовій війні в Європі та на Далекому Сході; розгортання бойових дій між Червоноюармією та українським національним рухом опору, який переріс у криваву громадянськувійну в Західній Україні.
