2. Суспільно-політичне життя в Україні за часів тоталітаризму

. 
При  розгляді  другого  питання  студентам  слід  звернути  увагу  на  те,  що  хоча  за 
Конституцією  1919  р.  Українська  СРР  вважалася  незалежною  державою,  в  реальності  її 
суверенітет  був  дуже  обмежений.  Роль  центру  відігравала  Російська  Федерація,  яка 
контролювала  Україну  за  допомогою комуністичної партії,  складовою  частиною  якої  була 
КП(б)У.  Після  цілої  низки  регулюючих  відносини  договорів,  30  грудня  1922  р.  І 
Всесоюзним  зїздом  Рад  прийнято  рішення  про  утворення  Союзу  Радянських 
Соціалістичних  Республік  (СРСР),  яке  фактично  не  змінило  реального  „умовно 
державного” статусу України, проте визнавалась територіальна цілісність України, її власні, 
хоча і обмежені у своїх правах, органи управління.   
Підкреслимо, що на початку 20-х років допускалися ще певні  прояви політичного 
плюралізму. Так, в Україні довше, ніж у Росії, існували різні політичні партії (боротьбисти, 
укапісти  та  ін.),  які  впливали  на  політику  КП(б)У,  примушуючи  її  пристосовуватися  до 
особливостей і специфічних умов соціально-економічного й національно-культурного життя 
республіки. 
У 20-х роках з метою підняття авторитету радянської влади СРСР була запроваджена 
політика коренізаціі, в Україні – українізація. До роботи в державному апараті залучались 
українці,  українська  мова  стала  державною,  вводилася  в  усіх  установах  і  навчальних 
закладах, видавалася велика кількість українських газет і часописів. Водночас йшов процес 
національного  і  культурного  відродження  інших  національностей,  що  жили  на  території 
республіки.  Створювалися  національні  адміністративно-територіальні  одиниці  (райони, 
сільські  Ради)  –  німецькі,  російські,  польські,  єврейські,  болгарські  та  ін.  Діяли  сотні 
національних  шкіл,  бібліотек,  хат-читалень,  десятки  клубів  та  театрів,  видавалися  десятки 
найменувань газет та журналів національними мовами. Проте так тривало недовго. Вже 1927 
р.  починаються  судові  політичні  процеси  і  репресії  в  Україні,  які  торкнулися  науковців, 
письменників, митців, технічної інтелігенції, духовенства, військових. Наприкінці 30-х   ол. 
політику українізації було остаточно згорнуто.