Тавтологія (грец. те саме слово) – поєднання однокореневих слів для посилення експресивних відтінків позначуваних ними понять. У багатьох випадках тавтологія свідчить про бідність словникового запасу того, хто говорить і пише. Тавтологія як спеціальний прийом створює певну надлишковість, або збагачує вислів додатковими відтінками – і змістовими і експресивними, наприклад: Знання іноземних мов бібліотекарями безумовно позначається на якості роботи при обробці книг і роботі з каталогами.
Помилки такого типу можна легко виправити: одне з повторюваних слів замінюється синонімом або зовсім викидається із тексту ( . . .якості роботи з книгами та каталогами). Однак тавтологія не завжди вважається негативним явищем у мові . Тавтологічні сполуки – характерна риса народнопоетичних творів: з діда-прадіда, з давніх-давен, тьма-тьмуща, рано-пораненьку.
Однак у науковому, публіцистичному, офіційно-діловому стилях тавтологія – це мовленнєва помилка. Наприклад, поширені в цих стилях вислови типу за свідченням свідків (бажано за свідченням очевидців) , зобразити образ злочинця (намалювати, відтворити образ злочинця) , зробити роботу (виконати роботу) , прорахунки враховано (недоліки враховано) .
Про явище тавтологі ї треба пам’ятати при перекладі з російської мови на українську і навпаки: відсутні в оригіналі однакові або однокореневі слова можуть з’явитись при перекладі . Наприклад: Российское правительство получило официальное письмо от соседнего государства. При дослівному перекладі українською, речення буде містити тавтологію: Російський уряд одержав офіційного листа від сусідньої держави . Речення «Він висловився дотепно, вживши фразеологічний вираз» у російському перекладі також може звучати невдало: Он выразился остроумно, употребив фразеологическое выражение . Щоб уникнути небажаної тавтологі ї , слід підібрати синоніми до одного з слів тавтологічної пари: выразился – высказался, выражение – оборот, сочетание і тому подібне. В інших випадках потрібно змінювати структуру речення: Російському урядові було надіслано офіційного листа від сусідньої держави.
Не кожне повторення спільнокореневих слів може вважатися мовною помилкою. Існує багато словосполучень, у яких тавтологія неминуча, наприклад: словник іншомовних слів, чорні чорнила, загадати загадку, розмовна мова, зупинитися на зупинці , закрити кришкою.
З тавтологією дуже тісно пов’язане й інше мовне явище, що називається плеоназмом. Воно полягає в тому, що в тексті опиняються поряд однозначні слова і вирази. Так, дуже часто до іменника додають прикметник-уточнення, який за змістом майже співпадає з іменником, а тому є непотрібним, зайвим, наприклад: переважна більшість (слово більшість уже включає поняття переваги) , пам’ятний сувенір (сувенір і є «подарунок на пам’ять») , вільна вакансія (вакансія – вільна, незаймана посада) , сміливий ризик (ризик завжди пов’язаний зі сміливістю) , адреса проживання (адреса – місце, де людина проживає) .
Іноді плеоназм виникає в результаті поєднання українського слова з іншомовним, наприклад: прейскурант цін (Preis з німецької «ціна») ; промислова індустрія (промисловість й індустрія – синоніми) ; старий ветеран (лат. veteranus – «старий, досвідчений, переносно – той, хто довго працював на якійсь ниві діяльності) ; окремі епізодичні явища (грец. 53епізодичний – окремий, випадковий) ; перспектива на майбутнє (франц. перспектива – види, плани на майбутнє) ; своя автобіографія (в слові автобіографія вже включено поняття «своя») . Деякі плеонастичні словосполучення закріпилися у мові і не вважаться сьогодні порушенням лексичних норм. Це такі вирази, як: експонат виставки (лат. ехропо – виставляю напоказ) , монументальний пам’ятник (лат. monumentum – знак пам’яті ) , реальна дійсність (лат. real ism – дійсний) , букіністична книга (фр. bouquin – стара книга) .
До плеоназмів належить також невмотивоване поєднання у вузькому контексті синонімів, які дублюють значення один одного: схвалити рішення одностайно і однодушно, виявляти до когось неповагу і непошану тощо.
Негативно впливає на мову перевантаження речень зайвими словами. Наприклад: У травні місяці було не виплачено заробітну плату (слово місяць є зайвим) ; О двадцять другій годині вечора відбудеться концерт (слово вечір – зайве) .
Дуже багато зайвих слів зустрічається у діловому листуванні : Власноручний підпис громадянина (підпис громадянина) ; На сьогоднішні день конструкторське бюро розробляє (конструкторське бюро розробляє) ; Додатки до тексту (додаток 1) ; Вважаємо за можливе просити (просимо) ; Поспішаємо повідомити (повідомляємо) ; Надсилаємо на підпис і затвердження (надсилаємо на розгляд) . Зайвими бувають слова даний, певний, так би мовити, взагалі , тобто. Багато з них належать до числа вставних слів, однак, втрачаючи модальність, вони перетворюються в слова-паразити