Канцеляризми
Використання канцеляризмів у професійному мовленні В офіційно-діловому стилі дуже поширені канцеляризми – слова, словосполучення, граматичні форми і конструкці ї , властиві , переважно, офіційно-діловому стилю. У документах вони забезпечують «казенний» характер, позбавляють документ емоційності , надають безособового характеру, наприклад: доводжу до вашого відома (замість повідомляю) , необхідно вжити термінових заходів (замість треба) , такий стан речей є неприпустимим (замість це неприпустимо) , в результаті ретельного розслідування (замість розслідуючи) , мали місце (замість було) . Для канцелярського стилю характерним є віддієслівні іменники з суфіксами –ення, -ання: засвідчення, використання, забезпечення, закріплення.
Дуже часто віддієслівні іменники вживаються у сполученні з відіменними прийменниками у справі , у відношенні , в плані , в силу, за рахунок, згідно з, в результаті , з метою, по ліні ї . Наприклад: Цей закон відіграє велику роль у справі зміцнення зв’язків між обласними центрами; З метою забезпечення шкіл навчальними посібниками створено фонд «Випускник».
Зловживання канцеляризмами та іншими словесними штампами призводить до багатослів’я. Намагаючись надати висловлюванню велику значимість, дуже часто простим думкам надають складну словесну форму, в результаті чого зміст речення втрачає свою чіткість, зрозумілість. Канцеляризми властиві для офіційно-ділового стилю, однак у інших стилях вони тягнуть за собою появу такого небажаного явища, як мовні штампи, «слова-паразити», тавтологія, плеоназм і т.п.
Штампи
Наша мова надзвичайно багата засобами вираження. Однак не слід забувати і того, що в ній є дуже багато слів і зворотів, які втратили від частого вживання свою свіжість, яскравість, роблять нашу мову бідною, сухою. Такі слова і вирази прийнято називати мовними штампами. Отже, мовні штампи – це вислови, які механічно відтворюються і в результаті багаторазового повторення втратили свою образність і стилістичну виразність (боротьба по винищенню…, експеримент по застосуванню…) .
Найбільш часто штампи зустрічаються у мові тих, хто за родом своєї діяльності повинен постійно користуватись монологічною мовою (кореспонденти, лектори, вчителі тощо) . Головною причиною породження штампів є відсутність в авторській мові тих засобів, які допомогли б швидко, зручно й економно висловити думку. Тому й спостерігається нанизування кількох абстрактних слів, розташованих поряд: питання підвищення; забезпечення виконання; здійснення завдання; виконання зобов'язання. У таких випадках найкраще один із іменників (перший) замінити інфінітивом: забезпечити виконання; виконати зобов'язання. Слово питання слід уникати, зважаючи на широкий діапазон його значення (предмет думки, завдання, навіть проблема) . Не рекомендується користуватись цим словом, розмірковуючи про прості , буденні речі , наприклад, питання придбання комп’ютерів розглядатиметься пізніше; питання про озеленення міста не розглядалося. Іноді в основу таких словосполучень вводяться слова робота, боротьба, експеримент, дослідження та ін. , за якими йде не властивий загальнонародній мові прийменник по. Повторюючись у багатьох словосполученнях, він також штампує мову: робота по впровадженню…, боротьба по винищенню…, експеримент по застосуванню…, дослідження по ліквідаці ї…, які треба змінювати словосполукою з прийменником з або зовсім змінювати (впроваджувати, винищувати, експеримент із застосуванням, дослідження з ліквідаці ї) .
Одні й ті самі слова-означення, що додаються часто до іменників у мовних кліше, також бувають штампами: мати велике значення, відігравати важливу роль, приділяти значну увагу, склалися певні стосунки, викликають значний інтерес, у даний час та ін. Особливо невиразні означення певний і даний, які потрібно замінювати конкретними прикметниками та займенниками – невеликий, незначний, цей.
Штампами вважаються й словосполучення, які часто повторюються і не несуть ніякої інформаці ї наприклад: треба сказати; слід зазначити; потрібно відзначити.
Кліше
Стислість, точність і уніфікованість документів забезпечується широким використанням мовних кліше. Кліше – стандартні мовні одиниці , яким властивий постійний склад компонентів, закріпленість за певними ситуаціями, що спричинено позамовними чинниками, або формою, жанром спілкування: встановити контроль; визвольний рух; патріотичне виховання; посилення боротьби із зловживаннями; ринкова економіка; організована злочинність; у зв'язку з; закон прийнято в першому читанні.
Поява кліше пов'язана з частотністю й повторюваністю ситуаці ї . Якщо в інших функціональних стилях кліше є, як правило, стилістичним недоліком, помилкою, то в офіційно-діловому стилі сприймається як звичайний, обов'язковий компонент. Наявність стандартних висловів полегшує, скорочує процес укладання текстів.
Вирізняються деякі види кліше:
- прості , що складаються із двох слів: мати на увазі ; екстремальна ситуація; плинність кадрів;
- ускладнені , що мають більше двох слів: брати участь у заходах; входити в коло інтересів;
- складні , що практично мають у своїй структурі два простих кліше, які поєднані в один блок: відділ боротьби з незаконним обігом наркотиків.
Часто в діловому спілкуванні спостерігаються неточності у вживанні кліше. Помилками, зокрема, можна вважати використання таких структур (як правило, за іншомовними моделями) : більша половина (треба більша частина) , переважна більшість (треба більшість) , зняти з займаної посади (треба зняти з посади) , прейскурант цін (треба прейскурант) і т.д
