Відомо близько 1100 видів голотурій, поширених по всіх морях та океанах. У Чорному морі зустрічається 8 видів цих тварин (вони краще за інших голкошкірих 319
витримують опріснення води). Тіло - завдовжки від кількох міліметрів до двох метрів, циліндричне або червоподібне. Рот розміщений на передньому кінці тіла й оточений щупальцями (видозміненими амбулакральними ніжками), кількість яких - від 10 до ЗО; на протилежному кінці - анус. Скелет сильно редукований. Він утворений лише мікроскопічними вапняковими елементами різної форми, що лежать у кутикулі, та навкологлотковим вапняковим кільцем, до якого прикріплюються м'язи. Під шкірою розміщений суцільний шар кільцевої мускулатури, а під нею - п'ять смуг поздовжніх м'язів. Скорочення кільцевих м'язів викликає збільшення довжини тіла голотурій, а поздовжніх - зменшення. Уздовж тіла тягнеться 5 амбу-лакральних смужок із амбулакральними ніжками: 3 знизу (тривіум) і 2 зверху (бівіум). У деяких ніжки зникають зовсім. У безногих голотурій редукуються також радіальні канали амбулакраль-ної системи. Рухаються вони лише завдяки скороченню м'язів тіла. Малорухливі. Окремі місяцями й роками мозкуть перебувати на одному місці, живлячись рослинами і тваринами, а також детритом. Дихають через шкіру, а деякі - за допомогою водяних легенів, розміщених по обидва боки кишечника у порожнині тіла. Вони мають вигляд двох сильно розгалужених стовбурів, бічні гілочки яких утворюють тонкостінні ампулоподібні розширення, при цьому ліва водяна легеня буває обплутана сіткою кровоносних судин. У задній частині вони з'єднуються і єдиною протокою відкриваються в клоаку. Стінки водяних легенів мають добре розвинену мускулатуру; завдяки її ритмічним скороченням вода то втягується через клоаку в легені, то виштовхується назовні. При цьому розчинений у воді кисень через тонкі стінки легенів надходить у целомічну рідину і розноситься по всьому тілу (рис. 154). Водяні легені, крім ди-хальної, виконують ще й видільну функцію: через розриви їх стінок амебоцити (целомоцити), наповнені продуктами обміну, виходять у клоаку, а звідти - назовні.
Переважна більшість голотурій роздільностатеві, є й гермафродити. Розвиток з метаморфозом, може проходити двома шляхами. У голотурій, яйця яких бідні на жовток, спочатку розвивається двобічносиметрична диплевру-ла, яка перетворюється на аурикулярію. Остання плаває у воді за допомогою війчастого шнура, активно живиться, росте і переходить у наступну стадію - доліолярію. Вона не живиться, згодом опускається на дно, втрачає війчастий покрив і перетворюється 320
на пентакулу, що має ознаки молодих голотурій. У голотурій, яйця яких багаті на жовток, спочатку розвивається псевдодоліо-лярія, яка невдовзі перетворюється на пентакулу.
Рис. 154. Схема внутрішньої будови голотурії:
/ - втягнуті щупальця; 2 - кільцевий канал; 3 - трубочки гонади; 4 - кишечник; 5 - водяні легені; 6 - ампули амбулакра-льних ніжок; 7 - радіальний канал амбу-лакральної системи; 8 - кровоносні судини; 9 - поздовжні м'язи; 10 - клоака; 11 - поліїв міхур.
У голотурій добре виражена здатність до регенерації. На тілі та .у внутрішніх органах голотурій поселяються інші тварини (найпростіші, черви, молюски, ракоподібні, риби), які знаходять собі тут притулок, а іноді й їжу.
Людина споживає в їжу близько 40 видів голотурій, відомих під загальною назвою трепанги, зокрема, далекосхідного трепанга (Stichopus japonicus).
Поширені морські огірки (рід Cucumaria), справжні голотурії (рід Holothuria); у Чорному морі можна знайти Stereoderma kirschbergi, Leptopentacta djakonovi та ін.
