Належить близько 60 тис. видів, поширених на всіх материках, крім Антарктиди. У фауні України налічується понад 2000 видів (рис. 78).
Більшість павукоподібних пристосувалися до життя на суші, хоч філогенетично пов'язані з водними хеліцеровими. Павукоподібні населяють ґрунт, проникли в повітряне середовище: молодь павуків за допомогою павутини переноситься вітром; дрібні кліщі повітряними масами піднімаються на значну висоту. Деякі з них вторинно перейшли до водного способу життя. Є серед павукоподібних паразити рослин, тварин і людини (рис. 79).
Відомі з верхнього силуру; у карбоні знайдено представників усіх сучасних рядів. Вивчали цих тварин В.О. Вагнер, С.А. Спаський, Д.Є. Харитонов, В.Б. Дубінін, О.О. Захваткін, Є.Н. Павловський та інші вчені.
Тіло завдовжки від 0,1 мм (деякі кліщі) до 20 см, складається з головогрудей і черевця, з'єднаних тонким стебельцем (крім більшості кліщів, у яких воно суцільне). Кутикула багатошарова, порівняно тонка. Під нею залягає шар гіподерми, по-хідними якої є численні залози: пахучі, павутинні, отруйні. Хеліцери здебільшого 189
закінчуються клішнею, у павуків вони гачкоподібні. Педипальпи в скорпіонів і псевдоскорпіонів також мають клішні. Чотири пари головогрудних кінцівок - хо-дильні ноги. Черевні ніжки редукувалися або перетворилися в легені, гребнеподібні органи, павутинні залози.
Центральна нервова система різних груп павукоподібних відрізняється ступенем концентрації і злиття нервових вузлів; найбільш концентрована вона в кліщів. Паву коподібні мають від 1 до 6 пар очей. Відсутність вусиків і слабкий зір компенсуються численними чутливими волосками різного призначення, які розташовані по всьому тілу: сенсили, трихоботрії, ліроподібні органи та ін. Вони виконують роль органів дотику, нюху, смаку, сприймають незначні коливання повітря й ґрунту. У деяких є органи, що визначають вологість (гігрорецептори).
У павукоподібних, що живляться рідкою їжею (кров'ю, соками тварин, рослин), є мускулиста глотка і стравохід, що служать для смоктання їжі. У середню кишку павукоподібних відкриваються протоки печінки, яка виділяє травні соки. Передня частина середньої кишки часто розширюється, утворюючи шлунок, що має бічні випини - диверкули. За участю печінки відбувається порожнинне та внутрішньоклітинне травлення, у її клітинах накопичуються поживні речовини. У скорпіонів є ще й шлункова залоза. Задня коротка ектодерма-льна кишка закінчується анальним отвором.
Органи виділення двох типів: видозмінені метане-фридії (коксальні залози), що відкриваються біля основи ніг, та мальпігієві судини - сліпо замкнені трубки, які відкриваються в задню частину середньої кишки. Основним продуктом виділення є гуанін - нерозчинна у воді речовина; вода ж у середній кишці всмоктується назад у гемолімфу. Це дає можливість цим тваринам економити воду.
Органи дихання представлені легенями або трахеями, або тими й іншими. Легені утворилися в результаті видозміни черевних зябрових ніжок водних предкових форм. Трахеї являють собою хітинні трубочки, які доносять кисень безпосередньо до органів і тканин. Органи дихання з'єднані з навколишнім середовищем дихальцями (стигмами).
Нєзамкнена кровоносна система складається з пульсуючого мускулистого серця та судин, що від нього відходять. До серця кров повертається через систему лакун. У деяких павукоподібних серце має вигляд трубки з багатьма отворами, в інших воно мішкоподібне з 1-2 отворами (остіями), через які кров (гемолімфа) заходить у серце.
Запліднення внутрішнє або ж зовнішньо-внутрішнє (самці відкладають спермію в мішечок - сперматофор, який самки вміщують у свої статеві органи). Розвиток здебільшого прямий.
Клас Павукоподібні поділяється на ряд підкласів.
