До класу належать найпримітивніші ракоподібні з непостійною кількістю сегментів тіла. Голова здебільшого не зростається з грудьми. Мають прості й фасеткові очі. Ніжки служать для плавання, дихання і спрямовування їжі до рота. На кінці черевця -вилочка. Серце видовжене, має до 18 пар остій. Розвиток з ме-таморфозом; личинка - наупліус.
Ряд Безчерепашкові (Anostraca). Мають видовжене тіло завдовжки від 5 мм до 3 (іноді 10) см. Карапакс відсутній. Сегментація майже гомономна. Серце довге, з численними остіями. На ніжках зяброві вирости - епіподити. Черевце закінчується вилочкою (фуркою); ніжки на ньому відсутні. Плавають на спині. Ніжки рухаються ритмічно, зі швидкістю до 300 коливань за хвилину. Фільтратори: живляться мікроскопічними рослинами і тваринами, детритом, проціджуючи воду крізь «фільтр» із щетинок, розміщених на ротових придатках і ніжках.
Яйця надходять до яйцевого мішка, а звідти - у воду, де й відбувається їх розвиток. Дуже стійкі до несприятливих умов довкілля: витримують висихання протягом тривалого періоду, різкі коливання температури. Можуть розноситися вітром. Населяють прісні водойми, у тому числі й тимчасові (калюжі). Лише артемія (Artemia salina) живе в дуже солоних озерах і лиманах, витримуючи солоність води до 300 %о. їх спеціально розводять як цінний корм для осетрових та інших риб. Із яєць виводять артемій для підгодівлі риб в акваріумах. Для цього необхідно у двох літрах води розчинити 3-4 столових ложки солі і помістити в розчин 1 чайну ложку яєць рачка. За температури 28°С і хорошої аерації личинки вилуплюються вже через добу (рис. 64).
Ряд Щитні (Notostraca). Довжина тіла - до 4-5 см. Є карапакс, який прикриває тіло зверху у вигляді щита. Грудні ніжки листоподібні, їх буває близько 70 пар, причому на деяких грудних сегментах - по 4-6 пар (явище поліподїї, яке більше у тваринному світі не спостерігається). Живляться детритом, дрібними тваринами. Розмножуються статевим способом і паріеногенетично (частіше). Самців серед них дуже мало, приблизно 8 на 1000 самок. Весною в калюжах зустрічається у великій кількості щитень весняний (Lepidurus apus), розвиваючись із яєць, що перезимували, та літній (Triops cancriformis) - вид, який існує не менше 200 млн. 169 років. Яйця, як і в безчере-пашкових, дуже стійкі (витримують висихання, промерзання), залишаючись неушкодженими до 15 років (рис. 65).
Ряд Гіллястовусі (Cladocera). Переважно дрібні планктонні форми, завдовжки від 3 до 10 мм, іноді - до 2 см. Тіло міститься в прозорій черепашці (карапаксі), не розділеній на стулки; голова видається вперед. Є просте і фасеткове око. Антенули малі, антени видовжені, двогіллясті і служать для плавання. Листоподібні ніжки мають зяброві відростки, що служать для дихання і фільтрування води. На спинному боці є серце; справжніх кровоносних судин немає. У самок між тілом і карапаксом розміщена виводкова камера, де дозрівають яйця. У невеликих водоймах, багатих на органічні речовини, поширені дафнія звичайна (Daphnia pulex) та дафнія велика (Daphnia magna), які, змахуючи розгалуженими антенами, пересуваються у воді стрибкоподібно.
Живляться переважно бактеріями, а також одноклітинними водоростями, детритом, фільтруючи воду. У природних водоймах дафнії інтенсивно розмножуються, якщо концентрація бактерій не нижча 1 млн. в 1 куб. см води. З іншого боку, надмірна кількість бактерій (більше 3-5 млн. на 1 куб. см) згубно впливає на дафній. Отруйними для них є продукти обміну речовин, що виділяються бактеріями. За добу одна дафнія поїдає від 4,8 до 40,8 млн. бактерій (залежно від їх концентрації).
Улітку дафнії розмножуються партеногенетично: із незаплід-нених яєць у виводковій камері розвиваються лише самки, які у свою чергу відкладають незапліднені диплоїдні (аміктичні) яйця (у кількості від 2 до 100). За сприятливих умов влітку розвиток яєць триває 1-2 дні; статевої зрілості дафнії досягають через 2-6 днів; завдяки цьому чисельність гіллястовусих дуже швидко збільшується. За несприятливих умов (похолодання, нестача їжі та ін.) з яєць розвиваються самці, а в статевих органах самок формуються гаплоїдні (міктичні) яйця, що й запліднюються самцями. Вони стійкі до охолодження й висихання; весною з них виходять самки, що розмножуються партеногенетично. Отже, для цих тваринок властива гетерогонія - чергування партеногенетичного й статевого розмноження. У дафній спостерігаються сезонні зміни в зовнішньому вигляді форми голови, розмірів дзьобоподібного виросту голови, тіла, тобто явище цикломорфозу.
З інших гіллястовусих до складу планктону прісних водойм входять босміни (Bosmina), моїни (Moina) та інші. Морські гіллястовусі представлені у фауні Чорного та Азовського морів 10 видами, серед яких роди Evadne і Cercopagis.
Гіллястовусих розводять на рибозаводах для підгодівлі риб.
