Представники класу (за різними даними - від 600 до 2,5 тис. видів) є в переважній більшості ектопаразитами холоднокровних тварин, здебільшого риб. Так, із 140 видів фауни України близько 100 паразитує на прісноводних і 35 - на морських рибах.
Довжина тіла - 0,03-20 мм, інколи - до 30 мм. Добре виражені органи фіксації, що є пристосуванням до зовнішнього паразитування. Так, на задньому кінці тіла є прикріпний диск із присосками, гачками, клапанами. На передньому кінці, де знаходиться рот, розміщені 2-4 лопаті з присосками або залозами, що виділяють клейку речовину. Ці пристосування служать паразитам для фіксації на тілі жертви під час живлення. Видільний отвір у моногенетичних сисунів відкривається на передній частині тіла, тоді як у трематод - на задній. В іншому ж внутрішня будова їх подібна до такої в трематод.
Життєвий цикл моногеней відбувається без зміни хазяїв і без чергування поколінь. Із заплідненого яйця (моногенеї - гермафродити) розвивається личинка, яка деякий час вільно плаває за допомогою вієчок, потім прикріпляється до шкіри чи зябер риби (у цьому їй допомагають гачки, які є на задньому кінці тіла), де й закінчує свій метаморфоз. Так розвивається більшість моногеней, що паразитують на рибах.
Складніший життєвий цикл має жаб'ячий багатоуст (Polystomum integerrimum), статевозріла форма якого живе в сечовому міхурі жаби. Весною, коли в жаб відбувається ікрометання, багатоусти відкладають запліднені яйця, які через клоаку виходять у воду. Тут розвивається вкрита вієчками личинка, яка певний час плаває, а потім прикріплюється до зябер пуголовка (якщо цього не відбувається, вона гине). Тут у неї завершується метаморфоз: личинка перетворюється на дорослого черв'яка, який відкладає яйця. У личинок нового покоління цей процес не встигає завершитися, бо зябра в пуголовків заростають. Проте личинки не гинуть - вони мігрують з поверхні тіла в клоаку жаби, а звідти проникають до сечового міхура, де лише через 3 роки (одночасно із жабою) досягають статевої зрілості. Отже, у жаб'ячого багатоуста ектопаразитичні покоління змінюються ендопаразитичними (рис. 41).
До моногеней належить паразит зябер прісноводних коропових риб двійчак парадоксальний (Diplozoon Paradoxum). Молоді особини двійчака живуть спочатку поодинці, згодом вони з'єднуються і зростаються таким чином, що чоловічі статеві протоки однієї особини відкриваються в жіночі протоки іншої, внаслідок чого забезпечується перехресне запліднення. Якщо молодий двійчак не зустрінеться з іншою особиною, він гине. Ко-особина має розміри не більше 0,5 см.
Моногенеї, паразитуючи на рибах, викликають їх масові захворювання і навіть загибель, особливо в умовах ставкового господарства. Так, на зябрах молоді коропів налічується понад 500 екземплярів дактилогіруса (Dactylogyrus vastator), розміри якого 1-2 мм. Живляться паразити слизом, епітелієм, рідше - кров'ю хазяїна, спричиняючи масову загибель риб.
